Закарпаття онлайн - http://zakarpattya.net.ua
Насправді впродовж 70-ти років КПРС вдалося реалізувати із тринадцяти п'ятирічок "тільки" дванадцять. З останньою, 13, не пощастило. Бо вона була розрахована на 1991 -1995 роки. А відомо, що 1991 році могутня "ІМПЕРІЯ", слава Богу, розпалася.
Радянські люди могли віддаватися роботі, державі, суспільству сповна. Радянські люди мали правильну поведінку - радянську. Їхні думки, погляди, дії завжди збігалися, і вони були радянськими. Ці люди могли прижитися і працювати в будь-якій точці "от Москвы и до самих окраин". Їхня адреса: "..не дом и не улица", а - Радянський Союз. Звісно, спілкувалися російською мовою (головною мовою ), культурний світ був також переважно російським, щоправда, у скорегованому радянському варіанті...
Чому ми, українці, котрі прожили 70 років у Союзі втратили здатність працювати на користь уже рідної нам держави? Невже для цього нам потрібні вожді з п'ятирічками? Чи це свобода нас розлінувала?
На мій погляд, різниця між нині вільною і незалежною Україною та колишнім Радянським Союзом полягає в тому, що тоді ті, хто працював, відповідно, й заробляв. Хоча так званої зрівнялівки не було. Йдеться про можливості людей, котрі мешкали в Москві та в інших містах, селах. Москвичі мали змогу витрачати зароблені грошики у валютних магазинах, бо мали столичну прописку. Не москвичі рублі ставили на книжку...
В Україні маємо інші реалії: ті, хто працюють, отримують копійчану зарплату. На жаль.
Чому в нас прірва між багатими і бідними? Хіба це капіталізм?! Чому в нас немає середнього класу? І чи буде колись? А як у нас живе інтелігенція, пенсіонери (за винятків тієї категорії, хто отримує пенсію кілька тисяч гривень і хто?).
Дуже багато "чому?"!..