Без парасольки....

Від автора: цю мініатюру написала після розмови з однією знайомою, котра працює на заводі в Чехії. В цій країні жінка зазнала чимало поневірянь, її принижували і те, що їй там довелося пережити - це просто "тихий жах"! Але вона зуміла знайти роботу, знайти своє місце під Сонцем!

Присвячую всім українським заробітчанкам! Усім українським жінкам, котрих доля змусила виїхати за кордон заробляти на хліб насущний!

Без парасольки....

БЕЗ ПАРАСОЛЬКИ...

Вона йшла вже годину, мокра, нічним містом. У темряві не бачила, що ставала в калюжі. Вітер зламав її парасольку і нікуди було сховатися від цього дощу. Самотньо світили ліхтарі в кінці вулиці, зливаючи своє молочножовте приглушене сяйво з дощем і туманом. У якийсь момент вона відчула себе такою ж самотньою, як і ці ліхтарі, і їй стало моторошно... Моторошно від думки, що нікому непотрібна. Серце завмирало в грудях, а розум пробуджував свідомість, заспокоював. Але ненадовго, бо жорстока реальність знову обпікала холодом її тіло, її душу.

Назустріч спішили люди з парасольками, спішили дуже - додому, до батьків, до дітей, дружин, чоловіків, коханок, коханців. Тільки вона не поспішала. Йшла собі повільними, неквапливими кроками. Їй просто нікуди було бігти. У неї є родина, але не - тут, не в цьому місті, не в цій країні... Тут тільки знайомі. Для них вона - як кістка в горлі застрягла, і не можуть виплюнути - нервово відповідають їй...

Одинока. Задумана. Промокла до ниточки. Вже кашель проривається з грудей - застудилася під цим холодним осіннім дощем.

Важко зітхає. Сльози хвилями набігають на очі й ллються великими краплинами по щоках. І хіба ж відрізниш уночі чи це - дощ, чи - сльози?!

Вона ж без - парасольки...

21 квітня 2010р.

Теги: Без парасольки, Чехія, українські заробітчанки

Коментарі

Маріанна Шутко 2010-04-21 / 15:37:00
Добре!))

Andriy Lyubka 2010-04-21 / 15:30:00
Привітики :-)

А ти незлецьки поінформована - навіть про мою поїздку в Австрію знаєш!!! ;-) якісь надприродні екстрасенсорні здібності!

але краще візьми в редактора мій мейл, бо тут спілкуватися небезпечно ;-)

нас можуть помітити :-) :-) :-)

Маріанна Шутко 2010-04-21 / 14:02:00
Привітики! Спасибі!)) Все це дуже сумно, Андрію! Наші за кордоном: одним вдається там реалізуватися, другим - ні! Як твої справи? Де ти тепер: в Польщі чи в Австрії?

Andriy Lyubka 2010-04-21 / 13:59:00
дуже гарно)))