Доброта, чуйність, порядність мають назавжди оселитися в наших серцях, в наших душах.

Так склалося в житті, що за родом свого заняття ( тамада) часто спілкуюся з людьми різних рангів і достатку. І от що вражає: чим вищий ранг і багатша людина (як правило), тим вона зліша, відчуженіша, жадібніша.

...День видався похмурим. На душі було зовсім не весело. І от щоб не загубити останні краплини настрою я увімкнула телевізор. Хотілося чогось веселого, цікавого. Та все було, як кожного дня: верховна рада-суцільний цирк, пісні-ніпрощо.Тому канали я переключала один за одним. Та от мою увагу привернула розповідь про тяжко хворих дітей, яким потрібні кошти на лікування. Одній дитині потрібно 25 тис.євро, іншій 12 тис.доларів, а маленькій Олі тільки 3 тис.доларів на слуховий апарат. Операція їй потрібна негайно, бо є віковий бар'єр. Ця дівчинка стоїть на безкоштовній черзі на операцію в Україні та її номер 490. Отже  поки  черга підійде - їй буде 30 років!?... Тоді вона зможе вперше почути, але ніколи не заговорить. Я дивилася на це симпатичне дівчатко і думала: " Господи! Чому у мене немає таких грошей, щоб поділитися? ЧОМУ? Чому помирають діти на лейкемію? Чому не вистачає безкоштовних препаратів? Чому наші олігархи забувають, що з кожним може статися біда?! Чому найбідніші люди поділяться з тобою останньою копійкою, а той, у кого є гроші, просто проігнорує тебе, або у кращому випадку відповість, що у нього теж скрута. Брехня! Брехня, бо знаю, що його донька (в той же час) купує дорогу шубу, а дружина безвилазно сидить у фітнесклубах. Я ніколи не рахую чужих грошей, та коли ти в біді і потрібно багато грошей на лікування (була в такій ситуації, хвороба чоловіка) на допомогу приходять найближчі, найдобріші люди та далеко не найбагатші. Низький уклін їм за це і велике спасибі. У моєму випадку це Таня, Русланка, Леся, тьотя Таня. Доречі, у останньої чотири місяці назад помер єдиний син Петренко Андрій. Їй самій не солодко, але вона і нам допомогла. Звичайно, люди є різні. Слава Богу, що хоч словом добрим підтримають (бо так на душі буває мерзопакосно, хоч вовком вий). У такий важкий час людина невсилі опанувати себе, справитися з емоціями, спокійно розсудити. Ото ж все може статися...

Так, порядні люди ще трапляються в наш час. Коли ще був живий Андрюша Петренко, то заказав для себе тренажер (дуже дорогий). Нажаль, одержати не встиг (смерть була раптовою). Ми з його мамою звернулися до фірми  в м. Київ (з бізнесових міркувань не називаю фірму), щоб отримати внесений завдаток. Думали, нарвемося на грубість. Та були приємно здивовані порядністю працівників фірми. Вони із співчттям віднеслися до самотньої жінки і за короткий час вона отримала гроші ( це був завдаток за тренажер). Низький уклін вам, хлопці. Наснаги і удачі в бізнесі! Оце порядність!

Люди, що робиться з нами, чому ми так черствіємо, чому не виконуємо Божу заповідь: люби ближнього свого, як самого себе. Як хочемо побудувати справедливий світ? Як хочемо виростити порядне покоління?

С х а м е н і м о с я, л ю ди !

Творіть добро! Не цурайтеся знедолених! Поділіться куском хліба з просящим! Бо ніхто не знає, що чекає   н а с    з а в т р а.............

Теги: доброта, порядність, чесність, співчуття

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати