Закарпаття онлайн - http://zakarpattya.net.ua

Шанс померти на вулиці

Уявімо до біса стандартну, банальну, але реальну ситуацію, яку хоч раз у житті, впевнений, бачив кожен: йдемо містом, а серед дороги валяється людина. І що думаємо найперше? Нажрався, скотина. І рушаємо у своїх справах далі. Думка, що людині можливо дійсно стало погано і алкоголь там ні до чого, прийде десь потім. Можливо прийде.

А як виявити, що з людиною, котра нерухомо валяється, насправді?.. Чи справа перехожих це з'ясовувати?.. Що нам взагалі робити, коли стаємо мимовільними свідками такої картини?.. Це ті питання, на які відповідь кожен дає собі сам. У громадянському суспільстві, на суб'єктивну думку, обов'язок у громадянина повинен бути один — повідомити про факт побаченого у відповідні служби.

Але чи є у нас такі?.. Напевне, ні. У швидкій, знаю на власному досвіді, відразу відмовляться приїжджати. Доводиться дзвонити у міліцію. При чому не зі словами “людині може погано” (бо тоді відмовляться приїжджати і вони — теж знаю з власного досвіду), а з першою фразою — “серед дороги підозріло лежить тіло”.

Нещодавно, повертаючись з роботи темним морозним вечором, побачив жінку, що валялася біля спорткомплексу “Юність”. Спочатку пройшов мимо. Далі подумав — замерзне ж, дурепа. А може уже замерзла. Може отруїлася. А може впала, і розбила голову. В таку мить в голові виникає багато “може”. Подзвонив на “102”. Повернувся на “місце події”. Доти “тіло” додумалася підняти інша перехожа (зізнаюсь, з мене надавач першої меддопомоги ніякий). Виявилося, що зі здоров'ям жінки, котра щойно валялася, все гаразд, просто занадто хильнула і вирішила поспати серед дороги. При мінусовій температурі на вулиці. Ставши на ноги і нічого не тямлячи, п'яна жінка послала куди подалі і мене, і іншу перехожу, та пішла собі далі. Через три хвилини після цього приїхав викликаний мною наряд міліції. Міліціонери виявилися хорошими і приємними людьми — одразу подякували за небайдужість до перехожих і дзвінок до них. “Ви думали, що їй погано, а їй дуже навіть добре”, — пожартував один із правоохоронців. Міліціонери поїхали вглиб дворів, намагаючись наздогнати жінку — згідно з Законом вона є порушницею громадського спокою і мала б сплатити за це штраф.

У мене ж після того виникли думки про наше суспільство. Може краще у майбутньому у подібних ситуаціях не робити нічого?.. Не турбувати ні міліцію, ні швидку, ні ще когось, коли бачитиму, коли хтось валяється під ногами пішоходів... Для чого?.. “Потерпілі” не подякують, а ще й облають...

І чим більше в нас таких думок і людей, котрі їх провокують, тим більше шансів померти на вулиці у того, хто дійсно впав через серцевий напад чи якусь іншу недугу. Питаю  себе: доки житимемо у таких реаліях?.. Відповіді на нього поки не знаходжу.