Чому я за "Героя" Бандері

Це не соціологія і навіть не показник. Звичайне вуличне опитування. Для мене особисто воно, однак, свідчить про те, що українці нарешті почали не просто слухати, а читати і думати.

 

Якби кілька років тому я потрапила під мікрофон моєї колеги, питання про Бандеру (зізнаюся чесно) застало б мене зненацька. А термін "бандерівщина" тоді, можливо, б викликав асоціацію з чимось… недобрим, страшним, негативним.

Як, власне, це відбувається зараз з багатьма українцями.

 

Що б зробила в такому випадку я?

 

По-перше, взяла б до руки книжку. Звісно. Сучасну. З біографією Степана Бандери. В Інтернет-мережі, до речі, є ще цілий сайт про цього українського діяча.

 

По-друге, проштудіювала сторінки історії тих часів, коли жив Степан Бандера.

 

По-трете, почитала б кілька дискусій між науковцями щодо цієї постаті.

 

По-четверте, зробила б висновок, що у радянському союзі були неперевершені іміджмейкери, які

абсолютно фахово створили Бандері негативний імідж.

 

По-п’яте, раз і назавжди викинула з голови цю негативну конотацію щодо прізвища Бандери.

 

По-шосте, вкотре б пожалкувала, що Бандері не вдалося завершити його справу.

 

І наостанок, підтримала б (і підтримала) звернення, яке в своєму блозі розмістив Олег Диба.

 

P.S. Ви спитаєте, чому європейці виступили за те, щоб скасувати рішення про присвоєння Героя України Бандері? Може це банально, але при виборі між теплими батареями і незалежною Україною європейцям, мабуть, ближче все таки перше.

 

Леся Кешеля