Закарпаття онлайн - http://zakarpattya.net.ua
Дрібниці, які змінюють все. Я вірю: якщо людей, які впроваджують екозвички, буде достатньо багато, то дбайливі до довкілля побутові правила мають шанс цим стати. А підштовхує мене до цього життя не тільки спілкування з екологами, а й чоловік. Біолог за освітою, він любить усе живе і природу в цілому. А знання змушують замислитися і над власними вчинками. І ще - він читає NationalGeographic… Що ж - сам винен :)
І от, я знаю, що світом повільно, але впевнено йде "зелена мода" - мода на спосіб життя, більш дбайливий до нашої з вами спільної планети. Радять не тільки ощадити енергоносії. Але й придивитися до "вуглецевого сліду" - викидів в атмосферу вуглецю, що винний у змінах клімату. Як з’ясувалося – усе це не є ані занадто мудро, ані занадто складно, ані неможливо до виконання. Просто треба захотіти і повірити, що дрібниці можуть змінити - якщо не все, то багато чого.
Еко-мода таки йде. Дехто з відомих людей зізнається, що вимикає воду, коли чистить зуби (так економиться чимало літрів, котрі зазвичай йдуть в нікуди). А представниця одного з українських гуртів навіть їздила містами з промо-акцією "Торба - природі", й пояснювала людям: ну не треба нам стільки пластикових кульків!
Ось і NationalGeographicв Росії започаткував проект, за яким садовить зірок на вуглецеву дієту – це значить, що вони намагатимуться зменшити викиди вуглецю в атмосферу, в яких винні.
Екостиль - просто модно чи справді на часі?
Якщо зважити і подивитися на підрахунки, бачиш – для того, аби трошки допомогти довкіллю, зовсім не потрібно ставати еко-фанатом.
Декілька простих звичок – і це може змінити якщо не все, то багато.
Утеплити житло – насамперед. Економити газ і воду – це теж усім зрозуміло. І ситуацію значно покращує те, що більшість уже перейшли на лічильники – копійка, як відомо, стимулює найліпше.
Власне, екозвички в більшості пов’язані з економією. Прислужилася і криза, ставши приводом ощадити. З її початком деякі знайомі рідше їздять на таксі, віддаючи перевагу маршруткам навіть не тому, що так дешевше, а бо не годиться – криза. У деяких банках навіть почали друкувати робочі папери з двох сторін аркуша. У себе в офісі ми намагаємося робити те саме.
Найпростіше з того, що залежить від нас – вимикати непотрібне світло й не лишати електроприлади в режимі очікування, бо це теж жере незлі вати. Класна штука – енергоощадні лампочки: уже пару років тому поміняли всі лампи в оселі, і окрім економії за лічильником, маємо супер-бонус в часі, адже, на відміну від звичайних ламп, що їх слід було міняти по одній чи не кожний тиждень, нам досі слугує більшість з перших "економок".
Ідеологи антивуглецевої кампанії підрахували: не з причин лінощів, а з еко-міркувань посуд варто мити в посудомийці, а авто – на спеціальній мийці (менше води). Пралку ж заповнювати якнайближче до 100% завантаження (менше води, менше кіловатів). Ще один акцент – зважати на кількість хімікатів: не переборщувати з пральним порошком, не користуватисяAirFresh-ерами. А ще, як не дивно, частіше розморожувати холодильник – так він викидає менше вуглецю.
"Вуглецеві дієтологи" йдуть іще далі: якщо у багажнику машини ви возите зайвий вантаж, палива витрачається більше. А це – і ваші кошти, і шкідливі викиди.
В пошані – велосипед, громадський транспорт. Засуджуються автоегоїзм - подорожі одній людині на машині, а надто – авіаперельоти. Великий плюс - вегетаріанцям, адже вони не стимулюють шкідливе для довкілля тваринництво. А також тим, хто віддає перевагу канікулам у селі неподалік.
Екологи підкреслюють: важливо насамперед відмовитися від бездумного споживання товарів і ресурсів. Ілюструють: при виробництві, приміром, килимів, викиди вуглецю – шалені, а значить купувати нові - зло. Гасло "Бережімо планету і – гроші!" багатьом може сподобатися якщо не першою частиною, то – другою…
Продовжуємо. Зайве зависання перед комп’ютером, а надто в неті, – теж втрата електроенергії, а значить, стимулювання викидів вуглецю в атмосферу. Ну що ж, цей гріх доведеться замолювати іншими діями. І одразу ж тлумачать, як: посадити дерево. А краще – декілька. Вдома ж мати в горщику бамбук, а то й подарувати його при нагоді друзям – він чи не найкраще знищує отой злий вуглець.
Один з найбільших ворогів еко-стилю – звісно, пластик. І тут ми вже справді спроможні допомогти планеті. Відомо: середньостатистичному європейцеві пластиковий кульок служить 10 хвилин. У природі ж пакет розкладатиметься століттями. У Тихім океані є цілі мобільні острови пластикового сміття, власне, ним рясно вкрита вже чи не вся планета.
Так ось: якщо кожен пакет, в якому несете продукти із супермаркету, використовувати ще хоча б один раз – це вже зменшить навантаження. Якщо, звісно, антикулькову кампанію підтримає значна кількість людей. Розважливі рекомендують бодай не купувати зайві пакети у супермаркетах, а користуватися тими, що є. Екозавзяті наполягають на одній полотняній торбі для покупок (слава авосьці! :)).
І додають: узагалі, чим менш продукт упакований, тим він екоправильніший. Окремий плюс – напоям у склі, а не у пет-пляшках (менше жахливого пластику, а скло може йти на вторинну переробку). Йдеться і про перевагу продуктам, виготовленим поблизу. Окрім підтримки рідного виробника, не сприяєш викидам, що відбуваються під час транспортування. В неті вже є цілі таблиці з порадами, яке вино купувати європейцям (залежно, де живеш – італійське чи французьке) та американцям (каліфорнійське, на крайній випадок – чилійське. Але за умови, що його транспортують не літаком).
Це вже, звісно, занадто. Ми ж часом можемо брати не "суперпастеризоване" в супермаркеті, а молоко від перевіреної бабусі на базарі.
Звісно, якщо "є час і є натхнення". Практика показує – мають перспективи тільки ті звички, які зручні і вигідні. Так, віник замість пилососа – очевидне еко-добро, але ж… У кожнім разі – я не за фанатизм. Ба навіть не раджу всім і кожному класти на дах сонячні колектори чи ставити на подвір’ї вітряк. На жаль, поки що технології альтернативних джерел енергії у нас іще занадто дорогі і малоефективні. Я визнаю: ті ж енергоощадні лампи – штука суперечлива, адже у нас не передбачена їх утилізація. Але хіба складно не лишати увімкненими електроприлади, якими зараз не користуєтесь?
Є чимало того, що за умови доброї волі може стати просто непоганою звичкою, як то вимикати кран, коли чистиш зуби, або не кип’ятити повний чайник води, коли треба заварити тільки одну чашку чаю. Мені, приміром, зовсім не складно робити те, що гучно зветься "сортуванням сміття". На практиці я просто папір і скляні пляшки не кидаю у відро, а – у коробку на лоджії. Коли цього добра вже чимало, підвозячи мене на роботу, чоловік викидає це у "тематичні" контейнери в Боздоському парку. Підозрюю, що ми – одні із, приблизно, п’ятьох людей, які роблять це в Ужгороді J і не тішу себе ілюзіями, що це змінить ситуацію на планеті. Але я роблю бодай це. Тут спричинилися, зокрема, й відвідини сміттєзвалища, де здалося, що ці гори сміття колись нас просто поховають. От і зменшую навантаження на нього, як можу.
А, виявляється, можемо це робити, просто не закручуючи кришки на пластикових пляшках, які викидаємо. Колись доволі давно хтось з екологів розповів: проблема сміттєзвалищ – ще й у тому, що сміття не можуть утрамбувати через велику кількість закритих пляшчин – грейдер їде по сміттю як на повітряній подушці.
До речі, практика показує, що ті ж папір і скло в окремих пакетах від смітників охоче забирають усім відомі міські "санітари лісу". До речі, щодо паперу – тільки почавши його збирати до купи, розумієш, як нестерпно багато його у нашому житті.
Далі – більше. В Україні вже також запроваджують програму "зелений офіс", в якій підприємства, де працюють з ніжністю до довкілля, отримують спеціальну почесну мітку. Це, приміром, ті, які користуються канцтоварами із вторинної сировини. Уже й розробили шрифт, який дозволяє економити фарбу під час друку, не погіршуючи читабельність тексту.
Як у кожних справах, йдеться про небайдужих. Принциповий чинник - їх кількість. Як багато закарпатців готові зібрати в офісі непотрібний папір і викинути його у контейнер для роздільного збору сміття для подальшої переробки? Хто носитиме в сумці кульки, бо ж раптом дорогою додому згадаєш, що треба купити хліб? На що готові супермаркети і чи котрась крамниця матиме добру волю запровадити новацію і пакувати всілякі дрібні товари не в одноразові пластикові пакетики, а в паперові?
І, що важливо, на що спроможна влада? І – що вона схоче зробити? Адже з тим же ж сортуванням сміття, яке презентувалося як масштабний еко-проект для Ужгорода, і досі нічого незрозуміло, окрім того, що в Боздоші таки стоять ці контейнери.
Поки що знання про вуглецевий слід і про ті дії, котрі ми легко можемо запровадити на практиці, лише поширюються. Інформації стає більше. Чи стане від цього більше відповідальності, і чи перетвориться екологічно дбайлива поведінка на норму життя, складову культури – як завжди, покаже час. Але чому б не почати? Адже й справді дрібниці змінюють все (за умови, що достатньо багато людей вирішать, що вони можуть це робити). Наразі ж ці прості речі можуть змінити бодай щось. Чому б не спробувати бодай на крихту (або на декілька пластикових кульків J) змінити світ на краще?
Що робите ви? І - що ще можна зробити?
P.S. Я не ставила собі за мету дати вичерпну інформацію з питання. Або ж - говорити про те, скільки того ж вуглецю викидає за рік землянин (американці – десь у десять разів більше за мешканців країн, що розвиваються), та розраховувати, скільки тон пластику не потрапить в довкілля, якщо 10% ужгородців перестануть купувати зайві пакети. Власне, взагалі не торкалася цифр. Я лише порушила тему. Інформація – доступна. За умови, що вона вам цікава. Ось – посилання, які можуть видатися комусь доречними.
http://www.wwf.ru/footprint/about - одне з найкорисніших, про те, як допомогти природі, запровадивши нові прості побутові правила.
http://www.ut.net.ua/art/168/0/1209/
http://www.ecolife.ru/zhurnal/articles/26/371/
http://www.national-geographic.ru/ngm/diet/
http://smi2.ru/Wellda/c240735/