Польський тероризм на Закарпатті

Нещодавно ухвалена польським Сеймом нова редакція закону «Про Інститут національної пам’яті» викликала і в самій Польщі, і за кордоном чималий резонанс. Закон значно розширив повноваження цієї установи у справі розслідування «злочинів, вчинених проти польського народу та його доброго імені». Польський Інститут національної пам’яті, окрім нацистських та комуністичних злочинів у 1917–1990 роках, тепер може займатися і «злочинами українських націоналістів та формацій, що співпрацювали з Третім рейхом». Отже, і в ХХІ столітті поляки продовжують шукати ворогів. Точніше, вони вже їх знайшли.

Фрагмент палітурки монографії польського історика, професора Даріуша Домбровського
Фрагмент палітурки монографії польського історика, професора Даріуша Домбровського

Якось так співпало, що в ці дні гарячих дебатів довкола польської монополії на історичну правду, незгода з якою каратиметься відтепер штрафом чи трьома роками ув’язнення, мені потрапила до рук об’ємна книжка польського історика Даріуша Домбровського «Польща і Закарпаття: 1938-1939», що побачила світ у видавництві «Темпора» ще 2012 року. Книжка, без сумніву, сенсаційна, бо аргументовано і чітко розповідає про практичну невідому сторінку польської історії: підривну діяльність поляків на території міжвоєнної Чехословаччини.

Монографія польського історика, професора Даріуша Домбровського «Польща і Закарпаття: 1938-1939»

Коли восени 1938 року Чехословаччина захиталася під настирливими територіальними домаганням Гітлера, Варшава розпочала на Закарпатті таємну операцію «Лом». Її мета – посіяти хаос в регіоні, заселеному переважно українцями, і сприяти швидшому його поглинанню Угорщиною.

Польща, яка звинувачувала українських націоналістів у тероризмі на своїй території, сама організовувала масштабні терористичні акції та ще й на теренах іншої держави, з якої у неї, до речі, були мирні відносини.

Діаріуш Домбровський детально описує цей державний тероризм під орудою Війська польського. Загальне командування здійснював генерал Лангнер. Практичною діяльністю групи керував із Варшави майор Харашкевич, а на місці – майор Анкерштайн. До акції було залученого 46 офіцерів, 67 унтер-офіцерів та 70 рядових дійсної служби. Окрім того, завербували понад 600 польських добровольців, з яких створили сім партизанських загонів. У той час, як угорські диверсанти проникали на Закарпаття із заходу та півдня, польські терористи мали діяти з півночі та сходу. У Турківському повіті на лижній базі в околиці села Розлуч було створено навчальний диверсійний табір, де навчали мінуванню, підривній справі, рукопашному бою. Як зазначає польське керівництво, місцевих мешканців Закарпаття до участі у гібридній війні залучити не вдалося. ІІ відділом головного штабу Війська польського були випущені 15 тисяч пропагандистських листівок про швидкий розпад Чехословаччини і «визволення» з боку Угорщини. Під ними стояв підпис удаваного «Национального совета русской молодежи» з Ужгорода.

Міжнародний тероризм Війська польського?

Перша терористична акція відбулася у ніч із 22 на 23 жовтня 1938 року, коли польські диверсанти знищили міст на шляху між Нижніми Верецьками та Уклином. 24 жовтня було зруйновано міст на шосе поблизу села Убля.

Наступна акція мала бути значно резонаснішою: дві диверсійні групи (загалом 30 осіб) мали підірвати два мости поблизу Нижніх Верецьок, розорити будинки місцевої пошти і поліцейські пости, знищити телефонні лінії та прикордонні пости у довколишніх селах. Перша група мала понад 40 кілограмів вибухівки та обмундирування чехословацького війська. Її керівник був у формі поручика чехословацької армії. Розмови від час акції між диверсантами дозволялися лише чеською мовою.

Інша група під командуванням поручника Дрліхажа була вдягнена у цивільний одяг і мала спілкуватися місцевим діалектом. Заборона розмовляти польською повинна була продемонструвати місцевому населенню, що диверсанти є їхніми земляками, які невдоволені чехословацькою владою.

Окрім мостів, терористи частково знищили шість шкіл, молокозавод та читальню «Просвіти». Спантеличені чехословацькою формою, місцеві вартові не чинили опору. В результаті було взято в полон 12 чехословацьких жандармів, 5 солдатів та 3 митники. Обеззброєних, їх перевели на польський бік, де було інсценізовано їхній арешт. Нещасних, яких по суті викрали, тримали у Дрогобицькій в’язниці, а через три місяці судили за «створення на території Чехословаччини озброєної організації, яка у листопаді 1938 року атакувала Польщу з метою здійснення державного перевороту». Відпустили їх із тюрми аж у березні 1939 року, після окупації Гітлером Праги.

Терористичні акції змусили місцеву владу охороняти дороги і мости. У ніч із 17 на 18 листопада під час акції зі знищення залізничного тунелю поблизу села Верхня Бистра загинув польський капітан Ян Клепацький. Внаслідок боїв та сутичок було взято в полон кількох поляків, які розповіли про організацію диверсій. Чехословацька преса надрукувала не тільки фотографії полонених диверсантів, але й назвала командирів терористичних груп, що були офіцерами Війська польського.

У ніч із 21 на 22 листопада поляки організували дві чисельні атаки на село Присліп (група чисельністю 110 бойовиків) та Торунь (60 бойовиків). Власне, Варшава, яка намагалася будь-що дискредитувати чеську та українську владу у краї (у той час автономну Підкарпатську Русь вже очолив Августин Волошин), насправді все робила для того, аби населення згуртувалося довкола своєї влади. Українські настрої на Закарпатті швидко міцніли, а небезпека терористичних акцій кликала до лав «Карпатської Січі» тисячі добровольців.

За підсумковим звітом майора Анкерштайна, в результаті польських диверсій на території Підкарпатської Русі за неповних два місяці було знищено 12 мостів, одну греблю, телефонний комутатор та будівлю пошти, пошкоджені залізничні колії, лінії електропередач та телефонні лінії. Це викликало паніку в лавах чехословацьких військових у гірській частині Закарпаття. За даними командувача акцією «Лом», втрати неприятеля становили 23 вбитих, 1 поранений, 20 полонених. Втрати поляків – 11 загиблих, 7 поранених, 3 полонені, 3 зниклі безвісти.

Як зазначає польський авторитетний історик, акція «Лом» була однією з найбільш важливих і складних таємних операцій польської розвідки у міжвоєнний період. Участь у ній взяло понад тисячу осіб. Загалом вона не принесла її організаторам очікуваного політичного успіху, яким мало бути створення спільного кордону з Угорщиною. Антипольські настроїв зросли як серед українців Закарпаття, так і Галичини, і ослабили готовність Польщі до оборони проти Німеччини та СРСР.

А тепер подивимося на акцію «Лом» з погляду Інституту національної пам’яті. У мирний час офіцери Війська польського вбивають громадян іншої держави, на чужій території підривають мости, будівлі, тунелі, колії, грабують пошту та туристичний центр, викрадають військових. І це все робиться у 1938 році, коли Польща начебто охоплена «бандерівським терором». Але куди там українським націоналістам-аматорам до польських державних терористів у погонах, професіоналів своєї справи! Чи буде їх суджено? Адже відомі їхні імена (чимало з них були нагороджені), відомі й імена загиблих від їхніх рук. Чи будуть, перефразовуючи новий польський закон, покарані «злочини, вчинені проти українського народу та його доброго імені» польською офіційною владою?

Чи не виглядає нісенітницею бажання сусідів судити історію з висоти нинішнього часу? Вочевидь, тоді польсько-українські порахунки слід почати ще від часів Богдана Хмельницького.

Радіо Свобода

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
08 лютого 2018р.

Теги: Карпатська Україна, тероризм

Коментарі

Лендєл 2018-02-23 / 23:03:48
Доказано два поляки кинули коктель молотова в вікно офісу КМКС

Шонію 2018-02-10 / 13:46:05
А шо НІ ? А польска політверхівка значить нерозпалювачі ? От займись тепер йіхнім обриванням яєць .

До Шоні 2018-02-10 / 10:16:27
Міжнаціональну ворожнечу розпалювали поляки у 1938 році. Причому не язиком, а кулями і вибухівкою. А ти би неук, хоч би уважно статтю прочитав перед тим, як писати нісенітниці. Бо книжка документальна, а не художня. Цілком базується на документах польських спецслужб: звіти, списки, доповідні і т.д. До слова, ніякого заперечення вона в науковців не викликала. В інеті є вже її електронний варіант.

Шоні 2018-02-09 / 23:41:24
Яка лабуда..так по художнім книгам і формуємо свою "історію"..жах...яйця б рвати таким розпалювачам ворожнечі між народами як радіо свобода.

Земляк 2018-02-09 / 22:55:49
Захоплююсь вами, цікава стаття і коментаріі.

юж згінєлі 2018-02-09 / 22:45:18
Чи буде їх суджено? Адже відомі їхні імена...
генерал Лангнер помер 1972
майор Харашкевич помер 1975
майор Анкерштайн помер 1955
Усі 3-є у В-Британії.
Лангнер(Лянгнер) взагалі совітам Львів здав, своїх офіцерів на поталу, а потім на добрива під Смоленськ і т.ін. У 49 років у віставку В-Брит і затерся на острові на фермі до свого кінця.

ІВАН 2018-02-09 / 10:46:37
"Мадяр - поляк - два братанкі, як до шаблі, так і до шклянкі"

Єшцє нє згінєлі 2018-02-09 / 09:35:40
Позирайся на тих мазурів францюватих, шо у нас по Вирьховині онаджили! Польськє військо вшіцькє на ровєрах - є моцнє, як хулєра. Нєх жиє восько польськє: єдєн танк ілюміньови, єден планєр фанєрови, єден жолнєж - і тєн фійові.
Ось та такі "заслуги" Горті через не повний рік дозволив тим "нєздоланним", що втікали "од шваба", що землі під собою не чули, "зелений коридор" через Карпатські верхи до Румуніі. Вздовж доріг мадярські солдати верхи, а шандарі по селах, на роздоріжжях пантрували: щоб ті пани вниз в долини часом не зблукали-відбились і щоб наші верховинці ім часом недавні "мистецтва" не пригадали, помстилися.
А тому панові-історикови - калап долу! Честь та й хвала! Правду про банду дослідив, написав. І устиг фацет поки ці дмовські пілсудчики цей ій францюватий закон уночи як драбіжники не зголосували.

Вуву 2018-02-09 / 05:16:32
Мулеса ... За всіх не розписуйся ... Чого це ми нехочемо згадувати минуле .? Ми що вже як зомбі ... чи божевільні ... чи не при розумі.
Чому всі мають прово і згадувати і памятати і говорити і засуджувати .
А МИ НІ. Ми є нормальні люди і в нас непотрібно вселяти і множити комплекс "неповноцінності" ... Ми такі як і вони і маємо так само право і права ... А головне в нас теж є відчуття власнойі гідності.
Дипломатія це не тільки коли гарно говорять ... Дипломатія це коли говорять так ... Що другим разом неповторюють... А ТЕБЕ РОЗУМІЮТЬ.


Голова ВУТЛ В, Мулеса 2018-02-08 / 22:31:02
"Дорогі" панове поляки!Лемки-українці! Дорого ви обходитеся моїй Україні й світовій лемківщині!Особливо ваші незрозумілі "ігри". Маю серед вас багато друзів, справжніх патріотів Польщі, які гідно боронять Україну на анти!!!ПУТІНСЬКОМУ фронті по всьому світу.Невже Ви забули Смоленськ? Тараса Бульбу,Вогнем і Мечем , затесані палі й гаки, стогони конаючих козаків й зганьблених дівчат... Вам того мало? Ви вже не наші адвокати в Європі? Дякую Вам, панове з духом Костюшко,Міцкевича,Коперника... Леха Валенси... та з пілсудчиками, беками,... організаторами "ВІСЛИ", Берези Картузької... нам не по дорозі. Ми не хочемо згадувати минуле, але ми його добре пам"ятаємо!Ми боремося за свою й вашу волю!
Маю честь, панове.Слава Польщі! Слава Україні. До зустрічі на Ватрі в Ждині.

Гуцул 2018-02-08 / 21:50:07
Мусимо боронити себе самі. Відступати нікуди: попереду ворожа Москва і позаду... теж Москва

О.Масляник 2018-02-08 / 21:36:43
Польща береться переписувати нашу історію й призначати нам національних героїв. Знайомий почерк! Нова антиукраїнська вісь Москва-Варшава-Бударешт в дії! Однак Польщі не завадило б розібратися зі своїми героями. Приміром, пояснити, чому гаряче обіймалися й клялися у вірності Геббельс і терорист Юзеф Пілсудський, Ріббентроп і міністр іноземних справ Польщі Юзеф Бек, Гітлер і той же Бек, Гудеріан і Гімлер та генерал Заморський.
Як відомо, Степан Бандера з верхівкою ІІІ рейху не зустрічався, всю війну провів в німецьких концтаборах і до Волинської трагедії не має жодного стосунку.
Антибандерівський закон польського Сейму – це свідоме перекручення, спроба принизити нашу національну гідність.
Хай Польща погляне на себе в дзеркало історії.
Руки по лікті в українській крові. Чия б мичала!


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 15Непомітна мадяризація?
/ 9Україна у час війни та Закарпаття як полігон для ворожих спецслужб
/ 30Закарпатці в угорському рабстві. Про це мовчить Будапешт
/ 6Угорський рік на Закарпатті: не лише гострі баталії щодо української мови
/ 33Русинський абсурд на закарпатському телебаченні
/ 16Освіта і мова. Чи виконував Будапешт те, що нині вимагає від Києва?
/ 13Як Українська держава фінансує закарпатський сепаратизм
/ 30Чи винна Україна, що закарпатські угорці погано знають українську мову?
/ 59Чому ідеолог закарпатського сепаратизму вільно їздить Україною?
Хто руйнує мир на Закарпатті?
/ 3Події в Мукачеві. Закарпаття під прицілом
Вікно на схід
/ 2«Любі друзі» дитячої літератури
/ 3Хто порятує давній ужгородський цвинтар на Капушанській?
/ 7Сепаратизм і детектив із прапорами
У суботу ужгородці вийдуть на вулиці
/ 26Російський сон Ужгородського національного університету
/ 3У понеділок чистимо від сміття цвинтар на «Білочці»
/ 2Чому брудний Ужгород?
/ 7Літературна премія імені ФСБ на теренах України
/ 2Чи народна влада в Ужгороді?
/ 18Сумний кінець «русского мира» на Закарпатті
/ 24Петровцій і матюки
/ 16Путін зазнав поразки і на українському Закарпатті
/ 13Чи є на Закарпатті СБУ?
» Всі записи