Закарпатці в угорському рабстві. Про це мовчить Будапешт

За часів угорської окупації 1939-1944 років загинуло від репресій близько сто тисяч закарпатців (кожен шостий мешканець краю). Однак майже нічого не говориться про ще один вид репресій – трудові табори, які угорська влада почала створювати ще в 1939 році.

Фрагмент палітурки книжки «У рабстві: усні історії примусових робітників із Закарпаття
Фрагмент палітурки книжки «У рабстві: усні історії примусових робітників із Закарпаття

В останні дні 2017 року в Ужгороді відкрили музей жертв сталінських репресій, створений за фінансової допомоги угорського уряду. Музей громадський, його відкрили у цокольному приміщенні Будинку товариства Олександра Духновича, яке сповідує «неорусинство». Тож нічого дивуватися, що головний акцент тут зроблений на репресіях проти угорців, що асоціюється з приходом радянської влади. (Показово, що в оформленні стендів переважає угорська мова).

Восени 1944 року командування 4-го Українського фронту, аби забезпечити свої тили від несподіванок (фронт довго стояв неподалік Ужгорода і Чопа), інтернувало колишніх офіцерів і солдатів угорської армії, поліцаїв та жандармів, а також військовозобов’язаних угорської та німецької національностей у трудові табори. Їх було вивезено як військовополонених на примусову працю по неозорих просторах СРСР – в Україну, Білорусь, Росію. Із 23 тисяч репресованих угорців і німців, додому не повернулася четвертина, що загинула від хвороб та жахливих умов ГУЛАГу.

Можна зрозуміти розпач угорських родин, які пережили таку трагедію. Без сумніву, пам'ять постраждалих внаслідок репресій заслуговує на пошанування. Однак наголошуючи тільки на провинах сталінського режиму, угорські активісти чомусь мовчать про те, що робила їхня влада перед осінню 1944 року. Бо ця кривава історія має не тільки наслідок, але й причини.

Загальновідомо, що за часів угорської окупації 1939-1944 років загинуло від репресій близько сто тисяч закарпатців (кожен шостий мешканець краю). Однак майже нічого не говориться про ще один вид репресій – трудові табори, які угорська влада почала створювати ще в 1939 році. Першими жертвами «робочих батальйонів» стали євреї, а за ними – всі інші. Показово, що на Закарпатті до трудових таборів не забирали представників привілейованих націй (угорців і німців), а лише людей «другого сорту» – з числа українського, єврейського, румунського, словацького, ромського населення.

Наприклад, на спеціальній нараді в Ужгороді 16 квітня 1941 року вирішили звернутися до міністра внутрішніх справ Угорщини з пропозицією заблокувати всіх ромів у спеціальних таборах і використовувати їх на спеціальних роботах. Так, 50 ромів села Баркасово Мукачівського району навесні 1943 року відправили залізницею на лісозаготівельні роботи до Сваляви. 21 квітня 47 осіб розстріляли за непокору. Додому повернулися тільки троє. У 1944 році міністерство оборони Угорщини започаткувало ромські трудові табори.

Згідно з даними угорського уряду, лише навесні 1942 року із Закарпаття відправили на примусові роботи в глиб Угорщини понад 14 тисяч осіб. За післявоєнними підрахунками спеціальної комісії Закарпатської області, окупаційна влада забрала у трудові табори Угорщини і Німеччини близько 71 тисячу закарпатців, застосувавши етнічний критерій. Тяжко працюючи під жорстоким наглядом військових і жандармів у холод і спеку, вони, напівголодні, змушені були виконувати доведені норми під загрозою нещадного покарання.

«Вмерти хотілося якнайшвидше»

У 2013 році в Ужгороді побачила світ книжка «У рабстві: усні історії примусових робітників із Закарпаття 1939-1944 років», яку підготували відомі історики. Ці свідчення жахають не менше, ніж спомини угорців, які пізніше пережили сталінські табори.

Іван Пелех, якого вивезли у 1943 році у трудові табори Угорщини і Німеччини, розповідає: «Ми втрачали від виснаження свідомість. Над нами був нагляд – солдати зі зброєю, вони не давали присісти. Уявіть собі, надворі зима, мороз, солдати у шинелях, рукавицях, шапках, а ми в сорочках, потертих штанах, напівголі, сині, з лопатами в руках… Вмерти хотілося якнайшвидше. Щоночі з бараків виносили трупи тих, хто не витримав умов. Я мріяв долучитись до їхнього числа, але перед тим хоч наїстись досхочу».

Василь Гоблик, якого у квітні 1944 року 18-річним вивезли у робітничий табір, свідчить: «Нас привезли у Матесалку, місто в Угорщині. Як щось середнє між людиною і твариною, розвантажили і вигнали на велике поле десь 200 гектарів, сказали: «Тут будете жити і робити». Це поле з хлівами-бараками, де раніше зупинялися жниварі, огородили залізною сіткою. Поставили залізні ворота і вишки для охоронців. Нас було дві тисячі чоловіків. Там просто неба й ночували. Нам було важко і фізично, і психологічно, адже ніхто не вважав нас за людей. У межах поля, де жили, за певний час уже нічого не росло, хоч воно було зеленим, бо ми поїли навіть траву, весь бур’ян. А коли попри наш табір проходили угорські жінки, чоловіки яких були на фронті, ми просовували пальці крізь сітку і благали дати шматок хліба».

Михайло Гаврилко, який будував аеродром під Дебреценом, згадує, що розмістили їх у стайнях, а спали вони на соломі: «Працювали по 14-16 годин, зранку до темної ночі під наглядом військових… Нікому з нас ніхто гроші не платив».

Юрій Берега із села Келечин: «Немов худобу, у віжки запрягали людей і змушували тягти ліс, каміння, побутові матеріали».

Петро Гаврилко з Буштина: «У разі непокори проводили «десяткування», тобто кожного десятого розстрілювали. За виконання норми отримували 400 грам хліба в день».

Михайло Микович: «Про умови праці навіть не хочеться згадувати, бо сказати, що було важко – не сказати нічого».

Василь Пагиря із села Щербовець: «Приходили мадяри в село, виганяли всіх, хто міг ходити, від малих до великих, на будівництво оборонної «лінії Арпада».

Степан Крулько: «За весь період, а це майже півроку, я жодного разу не мився. Ходив босим, бо й ті постоли, що мати випряла, зносилися. Почали хворіти коростою, а до того ще й завошивіли».

Юрій Куруц із Дубрівки згадує про повішених втікачів у гуцульському вбранні, на яких змушений був дивитися весь табір як на попередження.

У такому сумнозвісному «трудовому батальйоні» біля Ніредьгази мучився і мій дід, Юрій Пеца, який на той час мав уже троє дітей.

Як справедливо зазначають упорядники книжки, «у сучасній угорській історіографії свідомо оминають незручні факти з минулого Угорщини, куди в роки Другої світової війни входило Закарпаття». А факти – річ уперта: в угорські трудові табори було забрано втричі більше закарпатців, ніж у сталінські потрапило угорців. І там, і там люди мордувалися і вмирали. Щоправда, Будапешт про це ні пари з уст. Якщо про сталінські репресії проти угорців та німців Закарпаття за державні кошти України видано солідний том під 800 сторінок, то угорська влада не квапиться допомагати дослідникам в розслідуванні злочинів своїх попередників.

Я не виправдовую ні один тоталітарний режим, ні – другий. Обидва злочинні. Просто кажучи «Б», треба пам’ятати про «А».

Будапешт виділив на музей жертв сталінського режиму в Ужгороді мільйони форинтів. Але чи виникне на Закарпатті музей жертв угорської окупації, яка за масштабами стала для закарпатців жахливішою навіть за сталінщину?

Радіо Свобода

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
18 січня 2018р.

Теги: Угорщина, табори, жертви, окупація

Коментарі

Аврелії 2018-01-20 / 08:22:41
Кому ж це треба сьогодні? А Угорщина навіщо зафундувала-відкрила музей на не своїй землі? Най би у себе хоч ще з десяток таких відкрили.
Мого стрийка Георгія теж мадяри до робочого батальону потягли - був семинаристом і монахом-василиянином на Чернечій горі. І били, і прозивали і ледь годували - спочатку на бетоні лініі Арпада, а коли вже Йванко їм на хвоста наступав, то погнали усіх таких невільників на ремонти аеродрому, що їм Іванко регулярно бомбив, десь під Дебреценом.
Совіти визволили-захопили їх десь в січні 45-го і почались не менші тортури. За що? Бо "власавцьі"!!!
Російською володієш - звичайно, відмінник з гімназії, там добре вчили професори, що від їх революції ще повтікали до Чехів. Церковнослов"янську з семінарії. Німецьку знаєш?! Авжеж - гімназія! Где пагоньі пасрьівал са старай дьірявай мадьярскай шінелі?! Власавец! Предатель родіньі!!! І били палицями з цвяхами на них. І спати просто неба взимку у калюжі, мокрому снігу. Десь до року так - туберкульоз дістав, після війни лише пару років ще протяг.

Вуву 2018-01-19 / 22:32:51
Але якщо ті євреєйі тут народились ... То вони що ... Вже не закарпатці... При тому всьому що на територійі області завжди жили і живуть люди різних національностей і віросповіданнь.
Навіть табірні цигани скажуть що вони закарпатці. Бо всякий етнос (чи національності) обєднує територія.
Можна бути ким завгодно ... Але якщо хтось народивсь на львіщині ... Відразу скаже що він галичанин.

горожанин 2018-01-19 / 18:03:56
Репресії це -арешт , бутафорний суд ,заслання або розстріл .Саме так репресували діда в Ужгороді , арештували -суд (25 років) заслання в табір. Навіки лишився в мордовській землі .Саме репресіям з боку режиму піддався другий дід з Іршавщини , Слава Богу лишився живий і прожив довге життя .І саме репресіям піддавалися земляки як режимом Хорті так режимом Сталіна .
А про Холокост я вже сказав .
P.S . Називати знищену єврейську общину краю "закарпатцями " , це як так само називати . жорстоко знищену єврейську громаду Кенігсбергу -калінінградцями ....

горожанин 2018-01-19 / 17:28:54
Автор свідомо вводить в оману читача даної статті коли пише про сто тисяч " репресованих закарпатців " .Це не репресовані закарпатці , це знищена нацистами і їх подільниками стотисячна єврейська община громадян Чехословакії , жителів Підкарпатської Країни .Саме так офіційно називався наш край у складі Чехословакії . У всьому світі знищення євреїв називають Холокостом або геноцидом євреїв , коли знищують людей по етнічному або релігійному признаку .

Степан Крук -До степана к 2018-01-19 / 16:27:37
ФІДЕС - правляча партія в Угорщині. Коли на весні вона виграє вибори, тоді за Україну забуде, позаяк мети досягне. Уряд Угорщини затихне хоч би тому, що антиукраїнські заяви дуже не подобаються ЄС. А поки що, для досягнення мети всі засоби добрі! Будемо сподіватися, що ЙОБІК вибори програє. Дай Боже, щоб ФІДЕС у ЙОБІКА забрав максимум голосів.

До степана к 2018-01-19 / 15:48:39
Навіть якщо фідес і відбере голоси в йобіка ... Що зміниться ?
"Хрін за гірку редьку не солодший".

Вуву 2018-01-19 / 15:44:33
А ти миколо і сам може в смітті копатися ... Хіба тобі хтось забороняє?
Але як ти вмієш читати ... Стаття про трудові лагеря в яких загинуло багато наших земляків.

Микола 2018-01-19 / 14:33:40


Флуд. Коментуйте по суті публікації. Коментар видалено. Адмін


Степан Крук 2018-01-19 / 14:20:11
Як на мене, обговорення повернулося не в те русло. В публікації йдеться про історичну реальність часів Хорті. Це не зовсім висвітлена сторінка угорської та і нашої історі. Це те, що десятиліттями замовчувалося. То чи варто переносити це на сучасні взаємини угорців та українців? Погірщення дипломатичних відносин між Угорщиною та Україною - це результат внутрішньої міжпартійно боротьби в Угорщині. Просто партія ФІДЕС намагається відібрати голоси в радикального ЙОБІКА. На весні після виборів в Угорщині ця вся свистопляска закінчиться. Залишаться люди та їх стосунки...

Вуву 2018-01-19 / 13:59:57
Вона там і не ступала ... Принципово.

горожанин 2018-01-19 / 13:54:19


Флуд. Коментуйте по суті публікації. Коментар видалено. Адмін


Вуву 2018-01-19 / 13:36:27
Неа ... іст ваня ... Правда.

István 2018-01-19 / 11:16:55
Брехня

констатація 2018-01-19 / 10:29:51
Аврелія, це хто розпалює? Це Україна на догоду путіну блокує Угорщину в євроструктурах, чи, може, навпаки? Про оце ваше "нашим дітям потрібно мирно жити" розкажіть путінському блюдолизові Орбану. Бо якось, з його подачі, мирно не виходить.

Степан Крук - Аврелія 2018-01-19 / 10:28:35
Дуже спірне твердження! Засуджуючи гітлерівський фашизм світ зовсім не породжує вороже ставлення до німців! А чим хортівський фашизм кращий???

fylhsq 2018-01-19 / 00:45:06
автор правий на 100%

Аврелія 2018-01-18 / 23:34:37
І далі розпалюєте ворожнечу між двома націями!!!
Кому ж це треба сьогодні? Те що було то було, а нам, нашим дітям потрібно мирно жити. Тим більше, що зараз більше всіх з сусідів допомагає Закарпаттю якраз Угорщина .
Заспокойтеся вже і будьте добрішими.

читач 2018-01-18 / 22:52:29
Панове!!! Кожна влада, яка приходила 1 приходить на Закарпаття( веде себе жестоко 1 по загарбницьки...
Б1да коли земля красива,
11 обн1муть 1 одн1муть.(Л. Костенко),

Степан Крук 2018-01-18 / 20:47:22
Багато є в Угорщині памятників жертвам фашизму. А памятника таким жертвам фашизму, як мій дід, нема! Гадаю, що навіть могил із надгробком нема. Це несправедливо!!!

Вуву 2018-01-18 / 19:41:22
Скажу чесно ... Що в мене до них відчуття і до тепер було не те що ворожим ... але відстороненим і відчуженим ...
Але після цього матеріалу моє сприйняття йіх як наційі як народу ... як етносу....
змінилось остаточно і беповоротно.


Олександр Гаврош
Публікації:
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
/ 11Розчарування року
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 41Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
/ 11Чому Будапешт забув про 1956 рік?
Ужгород під час війни
/ 6Галина Белей: "Любомир був прикладом безкомпромісного служіння науці"
/ 9Що показав перепис у Чехії?
/ 3Політичні підсумки 2021 року на Закарпатті
» Всі записи