І понад вік триває рік

О.Дубчек (1921 – 1992) вважається найвидатнішим словаком усіх часів, чия спроба надати соціалізму людського обличчя зробила його відомим у світовому масштабі. Власне не так, може, сама спроба, як брутальне придушення цих реформ з боку СРСР. 7 листопада виповнилося рівно чверть століття від його смерті. Дата минула в нас непомітно, хоча О.Дубчек не раз бував в Ужгороді, сюди же він був інтернований у серпні 1968 р. Книжка є гідним життєписом цього одного з останніх політиків-романтиків, що прагнув здійснити нездійснене.

Біографію політика викладено максимально детально, на п’ятиста сторінках. У ній досі багато загадкового. В тому числі і його передчасна смерть внаслідок автоаварії і подальшого неуспішного лікування. 

Власне, роман і починається з тієї аварії, коли політик опиняється в лікарні: “Біла тьма. Чую стукіт свого серця. Це не регулярний ритм. Серце дає перебої, на кілька секунд замовкне, перестає стукати, не жене кров у жили, тоді знову втрачаю свідомість, падаю у щось, білу тьму, але вже і тьма не є білою, вона ніяка, вона – ніщо”. Текст нагадує попередній Ю.Любоша роман про Владіміра Клементіса, теж перекладений кілька років тому І.Яцканином і теж виданий у “Тimpany”. Тільки там арештований екс-міністр закордонних справ вів діалог зі своїм адвокатом. Тут же О.Дубчек провадить значно більш довірчі розмови із власним лікарем, поринає у спогади, вдається до внутрішніх монологів. 

Понад двісті сторінок присвячено безпосередньо подіям 1968-го: весняним ілюзіям і надіям, романові влади з інтелігенцією, шаленому тискові на офіційну Прагу з боку Москви, введення військ Варшавського договору у серпні, інтернування Дубчека сотоваріщі, прочуханка у Москві, повернення додому уже в статусі вимушених маріонеток, зв’язаних по руках і ногах. 

Роман густо населений кількома десятками тогочасних чехословацьких політиків. Як колись серіал про Штірліца зробив для кожного з нас пізнаваними усіх представників гітлерівської верхівки, так цей роман робить те саме з політичною елітою ЧССР: Свобода, Гусак, Новотний, Генжоих, Худік, Лаптовічка, Шіменек, Доланський, Барбірек, Біляк, Чернік, Коллер, Крісел, Міллер, Смерковський, Шпачок, Швестка, Ленерт, Ріго.

Не менш яскрава галерея загальновідомих натхненників і організаторів інтервенції. Брежнєв подається зовсім інший, ніж він лишився у нашій памяті. В романі він не хворий добродушний дідок у легкому неадекваті, а ще здоровий і дуже підступний інтриган, типовий сталінець з подвійною бухгалтерією, з кулаком у м’якій рукавичці. 

Роман сповнений афоризмів. Наприклад: “Ну це є таким нашим національним спортом: скидати вину на інших! Це торкається і чехів, і словаків. Що ми за народи?” Гм, під великим секретом додамо, що це торкається навіть значно чисельніших слов’янських націй. Нам винні геть усі навколо, крім нас самих. У контексті роману фраза означає, що радянська окупація Чехословаччини зумовлювалася великою мірою віктимністю самої цієї країни, не до кінця подоланими ілюзіями її керівництва, того самого Дубчека, надіями, що все-таки можна схрестити ужа і їжака. Своїх ілюзій політик так і не здолав до кінця життя, гадаючи, ніби словаки і чехи зможуть жити в одній державі.  

Або ж: “Простір між можливим і неможливим даний тільки нашою відвагою”. Була там і відвага (як на політика), і зваженість, і ще багато чого, але ж не буває з пса солонини, і цим нічого не вдієш. Хоча Дубчек до скону зберіг вірність лівим, соціал-демократичним переконанням, то ж після Оксамитової революції став шанованим символом, але іти за ним ніхто особливо не хотів.

Творчість Л.Юріка свого часу почалася з тієї самої тематики. Його перший роман “Емігранти” (1977) змальовує кількох втікачів з-за залізної завіси у вільний світ після придушення Празької весни. Написаний з прорадянських позицій (інакше би не вийшов) твір був перекладений багатьма мовами, в тому числі українською. Проте саме він довгий час був для радянських людей одним з небагатьох загальнодоступних  джерел про конкретні обставини відповідних подій, їхній людський вимір. Зараз вже автор не зв’язаний цензурою, зміг висловитися максимально вільно, проте його книжка знов-таки стає унікальним художнім джерелом про найбільш резонансного словака світової історії.    

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати