Псевдолокалпатріотичні маніпуляції масовою свідомістю

Пробудился сын Бескидов,
Зачал розмышляти,
Над гробами своих дідов
Горенько вздыхати…

(Піснь осмая. Співаник Івана Воробля, дяка Суківського.
Рукописні закарпатоукраїнські фольклорні записи 50-60 рр. ХІХ ст.
з  фондів Якова Головацького) 

Меджи двома берегами вода каламутна,
Меджи двома озерами рибка баламутна.

(Піснь 5. Липовска, з Галичини. Співаник Антонія Кралицького,
учителя Чабинського. Рукописні закарпатоукраїнські фольклорні
записи 50-60 рр. ХІХ ст. з  фондів Якова Головацького)

 

Цікавим виявився сюжет. 

Спершу я перебіг у ФБ поширений приятелькою допис Степана Форкоша у «ProZak»-у: «Чому через мовний конфлікт дехто робить ворогами всіх закарпатців. В Україні почалася нездорова істерія проти закарпатців». 

Побіг стрічкою далі, але щось зачепило і муляло. Тож при першій нагоді перечитав уважно першопублікацію. Коментар напрошувався в процесі читання, бо надто очевидна ідеологічна мулька. Та вирішив поспостерігати, як вона спрацює. 

Мушу визнати, що з боку автора – дуже мудрий хід. Нібито апелюючи до Саакашвілі, Матіоса й Гвоздя, Степан Форкош змалював неймовірно живописну й щемливу картину мультикультурної душі закарпатця. 

Та от купилися на цю наживку люди, яких я маю за тверезо мислячих, які, хочу вірити, перечитують тексти, а не лише анотаційні фрази, і вже тоді лайкають і поширюють. 

Отже, маю думати, викладена в достатньо розлогому тексті з рефренним зверненням до «шановних співгромадян» концепція трактування певної (насамперед – ідеологічної) проблеми знайшла вдячних споживачів. 

Для мене ця ситуація й цікава більше в контексті з’ясування механізмів маніпуляції масовою свідомістю. Таким чином, твердячи, що Степан Форкош професійно володіє цим мистецтвом, я не жартую, навіть і не натякаю на КВН, хоча це також ідеологічна технологія-мулька комуністичних і посткомуністичних часів. 

Врешті, все це змусило мене глибше залізти в поле, де згаданий автор засіває. «ProZak» − не Бог знає що, але ресурс відносно потужний. Одним словом, «місний». Часом від нього смердить (на жаль, не в мультикультурному сприйнятті братів словаків). 

Що ж до самого тексту публікації Степана Форкоша скажу, що він не має прямого стосунку до реального стану речей, власне − є його віддзеркаленням навиворіт. Ну хоча б: «в Україні почалася нездорова істерія проти закарпатців». І вона, ця істерія, виявляється, присутня «вже давно». Де це все, про що пише автор, відбувається? В окремих головах. Бо актуалізація нашої регіональної проблеми спричинила здорову реакцію посилення ідеї соборизації, солідаризації всього українського громадянства у відстоюванні власних національних і державних інтересів. 

 

Очевидно, що в розкрутці запропонованої Степаном Форкошем ідеологеми в закарпатських владних структурах є зацікавлені посадовці. Зокрема ті, про яких автор пише: «влада Закарпаття стала на захист закарпатських угорців». Так розумію, що вони боронять українських угорців від вивчення державної мови. 

Слово Степана Форкоша в обороні чесних закарпатців послідовно маніпулятивне. Підміна понять тут виконує роль народно-пісенної традиції творення міфічного (або ж – казкового) образу. Виявляється, є такий народ – закарпатці. Бог щедро наділив його всілякими чеснотами, що хоч на скибу масти. А є ще українці, уявіть собі, – також різні, але соборні в прагненні до нездорової істерії щодо наших, «місних».

Мовознавчі одкровення Степана Форкоша, хоч і не хибують оригінальністю, але не можуть не розсмішити навіть не спокушеного в КВН-івських штучках більш-менш освіченого читача. Виявляється, по наших селах люди говорять зовсім не так, як інші люди, бо «це мало схоже на українську мову». Й угорці, виявляється, не впали з неба, а тут споконвіку. До чого, зрештою, тут денаціоналізація і жорстка мадяризація упродовж цієї споконвічності? Та й асиміляційні процеси, загалом – закономірне явище, особливо в терені української міждержавної суміжності. Й особливо, коли є ідеологічний центр, свідомий своєї високої місії в цих процесах. Й особливо, коли є фінансовий ресурс, спроможний винагородити відповідних провайдерів. До речі, ще на людській памʼяті не такі вже давні часи, коли представники соціального прошарку, до якого належимо ми із Степаном Форкошем, і в конторах, і в побуті активно послуговувалися мовами, «мало схожими на українську». 

Визнаю, акцент в анотаційній фразі поставлено безпомильно. Після уже звичного й розкрученого в медіа тегу «мовний конфлікт» цей цвяшок – «в Україні почалася нездорова істерія проти закарпатців» – влізе в тім’я по саму головку... 

 
19 жовтня 2017р.

Теги:

Коментарі

Ярослав 2017-11-03 / 00:01:21
https://www.facebook.com/1958history/videos/vb.1164955630267157/1346187732143945/?type=2&theater

Василь 2017-11-02 / 00:34:35


З українофобією, протиставленням українства русинству, а також з  рекламою кремлівського русинства - на інші ресурси. Тут - територія України. Коментар видалено. Адмін


Ліберал 2017-10-26 / 23:35:41
Закарпатців не цікавлять ні думка мадярської держави ні місцевих сепаратистів, колаборантів крапка.

Василь Горват 2017-10-21 / 20:18:52
Я віднедавна помітив, що тема "українці ображають закарпатців" поставлена на конвеєр. Береться будь-який репортаж на тему Закарпаття, написаний незакарпатцем, навіть абсолютно коректний, і репрезентується нашими прозаками як образа з боку Києва. Рохраховано на те, що читатимуть лише заголовок чи вступну подачу, не відкриваючи текст. Зазвичай воно так і є. Трапляються й тексти про "закарпатський сепаратизм" - абсолютно поверхові, посередні й не варті дискусії. На жаль, воно попадає на розкручений вентилятор і розлітається в різні сторони

Ужгород 2017-10-20 / 15:58:00
Я щось теж не помітив істерія проти закарпатців. А що мадяри не вчать державну мову -- так до чого тут закарпатці? Угорці --- це тільки 12% закарпатців. Решта 90% мову вчать і без всяких проблем. Згоден, що відбувається очевидна антиукраїнська дешева маніпуляція. "Прозак" давно вже смердить антиукраїнським духом. Не дивно, що ним Гойс заправляє.


Іван Ребрик
Публікації:
/ 2Закарпаття під Угорщиною
/ 3Видатна угорська вчена Марія МАЄР про денаціоналізацію та мадяризацію русинів-українців Закарпаття
/ 5Іван Мацинський про Адольфа Добрянського
Іван Мацинський і Карпатська Україна
/ 2«Найбільший муж наших новіших часів...»
/ 5Урочиста академія памʼяті о. Августина Волошина
/ 2Іван Марґітич: Єдність віри і народу
/ 2Те, що не влазить в депозитарій...
/ 5«Де я в житті маю втяти плужок у борозну?..»
/ 2Пряшівський феномен. Микола Неврлий
/ 4Пряшівський феномен
/ 8Вправляння і Виправляння
/ 1P.S. до вилишеного
/ 1Історіографічні студії проф. Володимира Задорожного
/ 1Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. V
/ 1Памʼятаєш?
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. IV
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. ІІІ. Шляхетний Чин
Петро Скунць. ПОГЛЯД. 1967
/ 6Великий українець Закарпаття
/ 3Він увів мене в ту атмосферу…
/ 1"Образки по-ужгородськи" від Леоніда Годованого
/ 3Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ІІ
/ 7Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки
/ 9Сьогодні плачуть книги
» Всі записи