Будинок, що пробудив Ужгород

Сьогодні багато ужгородців прийшли на «похорон» знищеного будинку Циріла Фунданича. Люди виступали, дехто приніс саморобні плакати, на будівельний паркан навколо руїн повісили гвоздику з чорною стрічкою, портрет самого Фунданича..

Будинок, що пробудив Ужгород

У чому ж виняткова цінність цього будинку, що так швидко змобілізувало людей й змусило в неділю прокинутися з летаргічного сну байдужості, покинути власні справи і прийти на вулицю Волошина? Пам’ять.

Рекламна вивіска з міжвоєнного періоду була живим пам’ятником тому Ужгороду, якого вже немає – де говорили, читали й писали (а головне розумілися!) різними мовами. Мультикультурному, центральноєвропейському, цьому передкарпатському Єрусалиму, в якому було місце для всіх.

Будинок цінний не цеглою й не фундаментом, а людьми, яким він дав прихисток, які до нього прив’язалися. Він створював нам затишок, просто приємно було знати, що цей дім там стоїть, прикрашає собою Ужгород, означає собою Ужгород. Цей будинок був цінним не штукатуркою чи столяркою, а ужгородцями, які любили на нього дивитися, навіть не здогадуючись, що це насправді він дивиться на нас.

Пам’ятаєте, в Орвела є про телевізор, призначений не для того, щоб його дивилися глядачі, а щоб він сам дивився на глядачів. Так і будинок Фунданича – він дивився на нас, був мовчазним свідком змін епох, урядів і людей, що проходили повз нього дітьми, потім студентами, дорослими людьми, старими й неквапними пенсіонерами. Цей будинок дивився на перехожих так, що біля нього хотілося випростати спину і й собі стати таким величавим і мудрим. Своїм поглядом він спонукав нас бути кращими, згадати, в якому місті ми живемо, зробити щось для цього міста, лишити по собі…

Тепер цього будинка немає. Але він не знецінився, а навпаки – набрав у ціні. Уявіть, який колосальний магнетизм ці стіни набрали за століття свого існування, скільки захоплених поглядів увібрали в себе. А зараз, коли стін уже немає, ця енергія не зникла – це вона привела нас до руїн, змусила нарешті почати діяти.

Відтак цей «похорон» став свого роду народженням – сподіваюся, з нього виросте нормальний неполітичний громадський рух на захист рідного міста. Рух, символом якого буде стара виблякла вивіска, на яку роками дивилися ми і яка дивилася на нас…

25 червня 2017р.

Теги: будинок, Фунданича,

Коментарі

Духнович 2017-06-30 / 23:41:35


І кого ж той будинок пробудив?.. Стидно, діти мої! Не ***діте.


Вуву 2017-06-27 / 07:34:48
Не плутайте космополітизм ... З мультикультуризмом ...Ну це так між іншим.

Любці 2017-06-27 / 06:25:33
Не плутайте національне різноманіття з мультикультуризмом, себто космополітизмом.

Пинзіяш 2017-06-27 / 01:30:44
Йой, згоден им з тым, што гисторичну памятку розвалити - то гріх, і може ош застройщик і бандит. Айбо што дуже інтересно, ош довкола сього бовта Фунданича робиться май булшый шум, ги быв довкола "Коруны", хоть "Коруна" майе мало май булшу цінность. Вывод якый? То сього застройщика, може і непорядного, бандіта кось "ЗАКАЗАВ", бо може вун сам хотів иппен тот бовт на свуй вкус прихватизовати,перетворити. Но а в часы файсбуков, Одноклашніков жилающих помітінговати легко мож найти. Но а кить щи і на децу пудкинуть, то мож і новый Унгварськый майдан начинати.

Степан Крук 2017-06-25 / 17:34:19
Брутальне знищення будинку Фунданича - це прояв, в першу чергу, адміністративного нігелізму та бездуховності тих, хто вимощував собі дорогу до влади в буремні 90-і роки бандитизмом і рекетом. Ця ракова пухлина ще довго буде нас тривожити своїми метастазами на всіх рівнях владного лайна!