Учителі Широкого Лугу

Учителі Широкого Лугу

Русь!..

Тримайте мене:

Бо – всерусь...

Як тільки почую, –

 Що тут русини

Живуть хтозна

Відколи...

                                                                                                     «Переходимо до інстинктів». Автор

 

Якось моторошно братися за дражливу тему, бо знову наживу собі ворогів. І так їх стачає, а тут ще неодмінно додасться. Та менше з тим, позаяк те, що належить мені, іншому – зась. А своїм повсякчас я дорожу. Нещодавно Сергій Ратушняк, так-так, саме той, який трішечки тю, трішечки га, себто не дружить з головою, заявив, аби Закарпаття відгородити стіною від України, бо осоружна йому Ненька з «матерью городов русских» посягає на його же «рідну русинську мову». Чергове харкотиння понтяри Серьожи вкотре проковтнув т.з. проукраїнський закарпатський істеблішмент, перейнятий значно вагомішими справами. Одначе я не належу до сих так званих, через що вирішив спробувати кінчик їхнього язика витягнути з вічка глибокого андронного колайдера, нехай би мало освіжився не лише їхній кінчик, а й ввесь язик.

Село Великі Лучки на Мукачівщині примітне у даному разі родинним гніздом Авґустина Волошина та його двоюрідного брата Шандора Надьлучкая. Читай: «Авґустин Волошин і Шандор Надьлучкаї: одна кров». У сьому селі покоїться коріння й С. Ратушняка по матері. Батько Серьожі походить з малої батьківщини Віктора Бронюка (автора та виконавця пісні «Сірожине пірожене») й вінницьких баригів при нинішній українській владі. То ж бо С. Ратушняк вважається не чистокровним русином, а така собі зашмуляна «полукровка» з вароша Ung. Одне слово, чхав Серьожа на рідню по своєму татові, став урівень з будителем О. Духновичем: «Я русин був, єсьм і буду». Треба сказати, що такі, як С. Ратушняк і складають основу людності закарпатського краю. Дотепер перебувають у летаргійному сні ще з позаминулого сторіччя. Й нічого тут не вдієш, мусить же бути анклав музейних реліктів, як дуже влучно охарактеризував один з таких реліктів голова Українського ПЕН-клубу Микола Рябчук. Релікт – річ хистка й небезпечна. Не чіпай її, поки вона не посягає на тебе. Проте, тільки висолопить язика – чави гадину!

Та покинемо на хвильку Ung з усенародно обраним екс-очільником міста С. Ратушняком і переберемося до Широкого Лугу до тих часів, коли я був школярем. Учили нас переважно вчителі з Наддніпрянщини. Всіх не пригадаю, а Поліну Петрівну (географія, завуч школи), Ольгу Кіндратівну (математика), Олександру Петрівну (математика), Галину Панасівну (російська мова й література), Катерину Гнатівну (українська мова й література) пам’ятаю добре. З перелічених учительок більшість закінчила Переяслав-Хмельницький філіал Київського державного педагогічного інститут ім. О. М. Горького й за розподілом наприкінці сорокових – початку п’ятдесятих років потрапили до Широколужанської восьмирічки. Вийшли заміж у селі за автохтонів, обзавелися сім’ями. Звісно, я вдячний їм, і не тільки їм, за науку. Скажімо, Ольга Кіндратівна, уродженка Переяслава-Хмельницького вийшла заміж за Михайла Васильовича Танчинця, директора школи, затятого атеїста й комуніста, який ба навіть на Великдень колов привселюдно дрова (Тепер їхня садиба – «фара» – попівське обійстя). В Ольги Кіндратівни та Михайла Васильовича народилося троє діток. Двоє хлопців і дівчинка. Дівчинка Таня перегодом виросла, вийшла заміж і потай од її батьків я був нанашком на хрестинах її сина. Один з її братів жив у Броварах, я провідував його, доки він жив, а Володимир Танчинець тими роками очолював один з відділів ужгородської міліції та, що прикметно, після звільнення з МВС зрікся публічно материнської мови, заходився писати русинським наріччям вірші й паплюжив на догоду чужинцям Україну. Минулого року В. Танчинця після тривалої хвороби не стало.

Я був у Переяславі-Хмельницькому, бачив хату, в якій Михайло Васильович та Ольга Кіндратівна Танчинці, переїхавши з Широкого Лугу, доживали на пенсії свій вік і ніяк дотепер не доберу, що їхній син Володя, старший за мене на три роки, можна сказати товариш дитинства, зміг таке втнути – зректися материнської мови й стати русинським будителем! Вуджене ж м'ясо позбавлене соку… Попри те я вдячний учителям Широколужанської восьмирічки, зокрема й подружжю Танчинців, які прищепили мені любов до знань.

12 березня 2017р.

Теги: учитель, Широкий Луг, Ратушняк, русин

Коментарі

Василь 2018-01-03 / 16:35:48
Тетяна Михайлівна: я теж пам'ятаю цих вчителів і все, що написано в цій замітці про їх життя і роботу в Широкому Лузі - правда. Але не тільки приїжджі вчителі були атеїстами. Дудла Ганна Іванівна (жила напроти теперішньої пошти ) на уроках казала: Юрій Гагарін літав у космос і Бога він там не бачив, бо його нема. ЇЇ син Володимир став потім священником, отже в сім'Ї були інші традиції, ніж декларовані на догоду партійному керівництву. Але тоді так було і це правда, а не плювання в душу.
Сім'я Танчинців дійсно виїхала з Широкого Лугу після смерті матері Михайла Васильовича (уроженої в родині Русинів) на Київщину. Не батьки збудили в своєму синові русинство, бо в них цього не було, але за якісь пряники покійний Володимир став русином і був за це покараний.

Тетяна Михайлівна 2017-11-14 / 01:03:33
Переяслав-хмельницкий філіал Київського педагогічного інституту заснували в 1986 році. Ярослав, хоча б погуглив, навіщо неправду писати. І це не єдина брехня. Ніхто з перерахованих вчителів не вчився там. Ольга К. не народилася в Переяславі. Та що ти знаєш про них? Для чого ти плюєш в наші душі? Нема про що писати? Для чого паплюжити світлу пам'ять тих, хто вже відповісти тобі не може?

ярослав орос 2017-03-12 / 17:18:22
Петро 2017-03-12 / 10:45:22
...так би частіше, пане Ярославе!

батя, я стараюсь(((((((((((((((

Петро 2017-03-12 / 10:45:22
...так би частіше, пане Ярославе!