Урок для діда

Урок для діда

Ніколи не думав, що моя внучка вчитиме мене. Позаяк я своїх двох діток, гадаю, вивчив уже, а тут старшенька моя внучка, візьми, і каже : «Діду, нащо мені здалося Твоє Закарпаття?..» Четвертий клас. Онучка: «Гівно, Твоє Закарпаття». Звісно, я не стримався, то й кажу: «Закарпаття, звісно, не гори, а – люди». Вона ж мені, внучка: «Діду, я ж бачила тих людей».

Моя внучка не терпить брехні. А я ж то люблю Закарпаття. Моя внучка і по мені, по моєму зятеві – чистокровна закарпатка. Позаяк мій сват з Х’юстона, себто з Густа. Одначе, побувавши в Широкому Лузі та Густі, моя внучка з підозрою споглядає на Х’юстон-Густ і Широкий Луг, каже мені: «Чому ти, діду, вчиш усіх нас у Києві любити Закарпаття так, як насправді – не так. У Закарпатті люди зовсім не ті, що Ти розповідаєш про них у Києві».

Внучка – «умнєйшая». Звісно – сучасна. Я ж вихований на творчості «паперєдніков». Онучка мені й каже: «Діду, заглянемо в «Твітер», хто там найкрутіший із закарпатських поетів». І зупинилася моя внучка на творчості Андрія Любки. Мовчу. Й схопилася вона за чотиривірш А. Любки:

– Я деградую. І пишу вірші.

Багато бухаю. Багато сплю.

Вилізаю зі сну, наче із ніші.

Люблю кайфувати в вечірню пору.

Прочитавши чотиривірш, онучка й каже мені:

– А у нас то, діду, триває війна!..

На що я відповів онуці:

– Війна… дитятко… та не для всіх.

З тими дітьми, а тим паче з внучками, нині не розберешся.

20 серпня 2016р.

Теги: Закарпаття, Андрій Любка

Коментарі

Порадий 2016-08-22 / 07:40:55
Закарпаття 50 на 50. Шоби прочитати такое?

Порада 2016-08-20 / 23:36:51
То дайте внучці почитати те, що варто читати, аби полюбити Закарпаття, не вважати його гівном.