Ідолопоклонство. Савченко, Москаль, Андріїв і "пересічники"

«Нещасна та країна, яка потребує героїв», – ці слова, вкладені Б.Брехтом в уста Галілея, характеризують глибоке протиріччя, яким суспільство намагається виправдати свою незрілість, створюючи легенди про могутніх провідників великих ідей. Історія навколо Надії Савченко є яскравим прикладом саме такої міфотворчості, коли елементарний військово-політичний, дипломатичний, господарський безлад прикривають поведінкою героя, мовляв, бачите, який у нас незламний дух, а ви нам про нехлюйські бронежилети, масове п’янство та блюзнірський корупційний бізнес на війні. І, як не сумно, але такий стан влаштовує майже всіх.

Ідолопоклонство. Савченко, Москаль, Андріїв і "пересічники"

Одні тішаться – от повернеться Савченко та й розжене усіх корупціонерів, бо вона такий символ нації, що варто їй лише стати президентом, та й прийде нам Божа благодать. Інші активно інтригують на її імені, здобуваючи політичні та корисливі дивіденди. Вбивчий приклад –  «закон Савченко», через який на волю вже в найближчий час вийде ціла плеяда злочинців. Треті – найбільш масова аудиторія – дивляться на все це, як на захоплюючий серіал і розчиняються в його героях: «От як ми показали «fuck» Путіну! А те, що терпимо навколо себе хамство й лицемірство, то не біда. Жити якось треба. Головне, що середній палець Надія гарно показала...»

Але мова зараз не про те, щоб розбирати сильні чи слабкі сторони Надії Савченко та виторгувати з цього якісь плюси, а про те, що створення кумирів справа взагалі не вдячна та жодного конструктиву не несе. І прикладів тут більш ніж достатньо. Тетяна Чорновіл, Семен Семенченко, Сашко Білий, Ігор Мосійчук, Володимир Парасюк, «Правий сектор» ще недавно в одних викликали величезне захоплення, потім породжували гірке розчарування, однак проблем це не вирішувало. Бурхливий сплеск емоцій добре для театру, шоу, загалом для мистецтва. Можливо, спонукає до короткострокових змін, проте сутності буття він не змінює. Бо соціально-економічні стосунки – це буденна проза, а гра пристрастей – навпаки, надто сприятливий ґрунт для різноманітних афер та суспільних катаклізмів.

З точки зору звичайної людської моралі голова Закарпатської ОДА Г.Москаль є типовим грубіяном та хамом, недостойним будь-якої керівної посади через систематичні образи залежних від нього людей. Особливо неприпустимою є така поведінка державного службовця І рангу, бо всі розмови про етику на державній службі виглядають знущанням на тлі його безцеремонності. Відповідно, чого вартує тоді «Закон про державну службу» чи реформа патрульної служби, коли ми наочно спостерігаємо зовсім інші еталони поведінки в особі Г.Москаля або А.Авакова? Відтак, за результатами львівської групи «Рейтинг» Г.Москаль входить до трійки політиків України за позитивним ставленням. То на що заслуговує країна, яка обирає собі таких героїв?

Інша ситуація навколо протестів з так званою «пересічкою». На ній прогнозовано засвітилися штатні «шоумени» піар-скандалів, яких вправно використав той же Г.Москаль. Дарма, що це невідворотно псує й без того кволий імідж західних воріт України, головне – сподобатися власним плебеям. І мети досягнуто. В результаті неймовірних зусиль малограмотних активістів розроблений аж цілий законопроект, який дуже прискіпливо перед фотокамерами вичитував «губернатор» й урочисто доправив його у Верховну Раду. Ніби проект закону не можна було розробити без протестів. Але головне навіть не в цьому, а в тому, що під шумок фактично намагаються узаконити контрабанду автомобілями та зміцнити корупційну основу митниці. Бо у виграші залишаються спритники по роботі з документами, довідками, служби, які регулюють перехід через кордон тощо. Тобто, для абсолютної більшості громадян України цей закон нічого не дає, а виграють від нього лише лобісти монополії вітчизняного «автонепотрібу» та прикордонні ділки. Така от героїчна боротьба з європейськими правилами конкуренції.

Ще один сюрприз, який не міг не з’явитися після скандальних виборів мера в Ужгороді. Міська рада виділила з бюджету 13 млн гривень на перевезення пільговиків. Отримають їх перевізники, які, як відомо ужгородцям, «жодного» стосунку до новообраного мера не мають.  До речі, за ці гроші можна було купити 26 тисяч виборців, а за Б.Андріїва проголосувало у першому турі всього 10,7 тисячі, у другому – 20,6 тисячі. Таким легким способом витрати вже відшкодовані. Крім того, на гривню підняли сам проїзд, не говорячи про інші дивіденди. А ми продовжуємо шукати винних десь на стороні, ніби не самі себе ошукуємо, спокушуючись на легкі гроші під час виборів.

Тим часом активісти граються в обговорення якогось міфічного генплану забудови Ужгорода. А Б.Андріїв як вправний маніпулятор дозволяє їм побавитися цією пустушкою. Десь кокетує, десь опирається, десь поступається, тобто, як досвідчена кокетка, розпалює в клієнта почуття власної величі, щоб потім обібрати його до нитки. І всі задоволені, бо ніби виконують величну місію.

Таке от гібридне життя, коли офіцер-льотчик, замість виконання своїх прямих обов’язків, змушений йти добровольцем в міліцейський «Айдар», а потім як заручник доводити своє право захищати Батьківщину. Коли «губернатор» скаржиться, що не має повноважень ні захистити вибори від фальсифікацій, ні навести лад з безконтрольною вирубкою лісу, ні вплинути на митницю, але перетворює все в буфонаду, де в головній ролі – блазень, призначення якого – вигукувати непристойності. За подібним сценарієм проходять й сесії Закарпатської обласної ради, яка приймає звернення, що абсолютно не стосуються її компетенції (про запровадження санкцій щодо Російської Федерації, звільнення Н.Савченко), а нагальні питання місцевого бюджету ховаються у комісіях, щоб потім тишком-нишком поділити між своїми.

Коли питання європейської інтеграції та зони вільної торгівлі зводяться до пошуку лазівок в законодавстві, щоб зберегти чиновницькі привілеї. Коли питання місцевого самоврядування скочується до базарного фарсу скуповування виборців, депутатів, активістів.

Тим часом: «Мы все еще смотрим в экран, мы все еще ждем новостей». І замість того, щоб приборкати хама, знахабнілого чиновника-корупціонера, корисливого пустомелю, які перебувають поруч, ми, як справжні язичники, продовжуємо творити собі ідолів та сподіватися на чудо. Одне слово «Дурень думкою багатіє». Це вже не Бертольд Брехт. Це наше українське.

16 березня 2016р.

Теги: ідоли, Савченко, Геннадій Москаль, Богдан Андріїв

Коментарі

Морозов 2016-05-26 / 00:52:51
Стаття сподобалась.

Олена 2016-03-24 / 09:09:42
Дякую. Прекрасний аналіз і прекрасна стаття.

Ужгородець 2016-03-21 / 22:14:50
Дурниці Пащенко верзе.
Звідки взяв, що Айдар міліцейський?
По-перше, Айдар сформували майданівці та афганці.
По-друге, Айдар - військовий батальйон, 24 ОШБ.
Хай вчить матчастину.

Перехожий 2016-03-20 / 06:52:39
Пащенко, мабуть,працює на Медвнчука, якому кум наказав, що героїв не повинно бути. Так Вікторе?

Учасник 2016-03-17 / 23:31:45
Іще: дивна назва статті ...
згадані автором особи ніколи в українців не числилися в ідолах
Автор путає українців з московитами .

Учасник 2016-03-17 / 22:43:00
Не погоджуюсь з автором по двох особоах , а саме по Парасюку і Семенченку ...Я в цих людях не розчарувався , скажу більше нечитайте
інтернет-плітки , надоїло...
Нагадаю батальйон "Донбас" перший підрозділ котрий показав що можна стріляти в "братьєв" ,перший котрий зламав психологічний барєр .Що стосується Парасюка , то він нікого і ніщо не зрадив...

Вася с шахты 2016-03-17 / 13:34:42
Степан Крук не сотвори себе кумира! И не кому не приказывай!

кавер 2016-03-16 / 22:58:35
Чомусь Пащекно не загдав, що його кумир - В.Балога, доганяючи Москаля, нашвидкоруч накидав законопроект про "пересічку".

тячівець 2016-03-16 / 18:29:45


За суперечки з Адміном коментар видалено. Останнє попередження: хочете дискутувати - дискутуйте предметно й аргументовуйте думку без образ. При появі подальших коментарів із хамством, намаганнями сперечатися з Адміном та необгрунтованими образами - бан. Адмін


читач 2016-03-16 / 15:46:16
Це та стаття, за яку варто сказати автору велике "дякую". Українці сподіваються на когось, що хтось прийде і одним помахом руки все зробить. А так не буває. І нема чого робити героїв. Савченко - і президент?! Та не будьте наївними. Уже Ющенко був. Нещодавній приклад - Парасюк.

хватить нам лапшу катати 2016-03-16 / 13:21:20
Україна зайняла 123 місце в рейтингу щасливих країн, підготовленому ООН.
Росія посідає 56 місце в рейтингу, Білорусь – 61-е, Грузія – 126-е.

Країни оцінювали, виходячи з таких показників, як ВВП на душу населення, тривалість життя, можливість розраховувати на когось у тяжкий час, рівень корупції, поширеність щедрості й наявність свободи в життєвому виборі.

Степан Крук 2016-03-16 / 11:57:50
Не згiдний з думкою автора категорично! Не знаю, що там сказав Бертольд Брехт, але я кажу, що Надiйка Савченко - герой! Не надуманий iдол, не мiф-привид, а ГЕРОЙ! Нашi воiни, котрi на Сходi, не пяницi,а героi!!! Прощай, Пащенко! Пiсля твого опусу, я тебе не хочу знати i друзям накажу триматися вiд тебе на вiдстанi. Бог тобi суддя!

тячівець 2016-03-16 / 10:56:27


Якщо вже згадуєте дискусію, то дискутуйте предметно, а не хаміть та вправляйтеся в образах на адресу автора анонімно і безіменно лише з тієї причини, що його думка не збігається з вашою, яку ви не здатні аргументувати. Коментар видалено. Адмін


тячівець 2016-03-16 / 09:26:16


Анонімне хамство. Коментар видалено. Адмін


... 2016-03-16 / 08:33:24
Якщо на проблему Савченко дивитися через, вибачте, гузицю, то воно так виходить, як у Пащенко. Але, на щастя, є й інші проекції. Справа в тому, Вікторе, що Савченок працює зовсім в іншій сфері, в якій можуть працювати одиниці на нашій грішній землі. І її мало зараз стосуються наші з вами так звані "вічні соціальні проблеми". І відчуває вона зараз зовсім не те, що ви в Ужгороді, і почувається зовсім інакше. А те, що люди говорять, то й про Христа говорили і продовжують говорити. І з нього кумира дехто творить, але ж це не Його проблема, правда. Вона там, а ми тут. Тут, де Балога, Москаль, наше повсякденне рутиннее життя. Його дійсно дуже важко міняти і треба прикладати багато зусиль, щоб міняти себе і його, але без іскри нічого не буде. Не кумира і "героя", а іскри, тої Енергії, яка нам не зрозуміла і нам не підвладна. А без неї... От чоловік п'є і багато-багато років бореться з недугою, кинути хоче, а не виходить. А потім - раз, щось таке стається... І це точно не він і тим більше не суспільство. Якби, Вікторе, з цієї точки на життя людське глянути, то воно виглядає набагато перспективніше


Віктор Пащенко
Публікації:
/ 3Прощання з імперськістю
/ 33Трамп. Шлях до бабуїна
/ 3"Кримінальне" ківі. Злочин без кари
/ 12Драгобрат. Опришки і влада
Україна: Очищення виборами
/ 6Час Порошенка
/ 8Ужгород як лакмус для Порошенка
/ 3Ці вибори можуть трішечки змінити владу, але не здатні змінити суспільство
/ 5Москаль з дверима
/ 38Закарпаття. "Останній Москаль"
/ 4Реформи як спосіб самозахисту бюрократії
/ 4Закон про декомунізацію як символ «совковості»
/ 8Лінія фронту у протистоянні зі східним агресором проходить в головах українців
/ 1Реакція на коаліції
/ 20Випробування владою. Кінець часу дерибанів
/ 6Ужгород: світло і тіні
/ 2Херсон-Ужгород. Порівняльна соціологія
Соціологія, Майдан і війна
/ 9Ващук. Освітянський феодалізм
На Майдан. Горжуся, що УКРАЇНЕЦЬ
/ 2«Ревізор» і Революція
"Точка зору" на М-студіо від 31.01.2014
«Маємо не внутрішньополітичний конфлікт, а зовнішню агресію на Україну»
/ 1Провокація 16 січня
/ 6Революція гідності
» Всі записи