Театр на периферії серця Европи

Інкоґніто зрідка приїжджаю до Ужгорода переглянути черговий репертуар театру братів Шерегіїв. Бути інкоґніто – найвища ступінь для Творця. Гадаю, зі мною в даному разі погодиться будь-який графоман, що прагне слави. Визнання. Проте, я вже в тому віці, що до слави майже й не пруся, одначе, цікавить мене те, хто ж ту славу вельми потребує!

Театр на периферії серця Европи

Звісно, що мій піддослідний майданчик – рідний край, де я ввібрав у себе свідомість людей, які нині репрезентують Закарпаття у світі. Світ і Закарпаття – мій полігон. Творчий. Безумовно, в даному разі Київ – лише допоміжне у великому дійстві Бодлера, закарпатського, українського. Ідеться про те, що в особі поета Бодлера прагну засудити тих, які не варті самого ж Бодлера. Бодлер для Франції – саме віддзеркалення Франції, проте ж офіційна Франція свого часу відкинула його як непотріб і засудила. Закарпаття, як і загалом моя ненька Україна, нині на Бодлера не зважає. Перфектного поета й французького шовініста. Закарпаттю, як і загалом моїй неньці Україні, подавай – перфектного Федора Шандора та іже з ним. Подавай – туризм, бабло; та ж – бабло без комфорту. Десь, іще – ряжених вуйка з теткою в термальних водах мадярського Косина. Вуйки, тетки, мадяри, цигани й усе те – нинішнє Закарпаття. Ага, на Драгобраті ще є опришки в «Хаті магната». Сучасні опришки та донецький злодюга…

Одне слово, Закарпаття, що межує з кількома европейськими народами, мало б сповідувати – європейські цінності. Принаймні в творчості. Й узяло б до уваги ту ж таки Францію у її первісному ставленні до нею зневаженого Бодлера.

Нині політика мене мало обходить. Адже, скажімо, викладачі Порошенка й Яценюка, – мені добре відомі. (Мене також напучували викладачі не інші). Я зневажаю вишівську школу: що тоді, що тепер. Я зневажаю вчорашній світогляд. Я зневажаю батьків-тлумачів, які заклали в се нинішнє тріпотливе одоробло – поверховість і кілька звабливих ними же висловлених про себе «респектабельних» слів. Туфту женуть усі – спудеї й пофе[сс]ори (Наче – ресори). Що в Запоріжжі, Харкові та Львові. Не минаємо й Ужгорода.

Хоч, твердо вважаю: викладач – спудей та майбутній Поет і є запорукою майбутнього добротного суспільства. Здається, що я розійшовся…

У Здолбунові я прокинувся в плацкартному вагоні потяга Ужгород-Київ і занотував сі рядки після вчорашньої вистави про Гриця-Ерделі, що її інкоґніто вчора переглянув у театрі братів Шерегіїв. Ох, і паскудна ж вистава. Жах. Ужгород театральний зазнав fiasco. Якийсь угодований старезний Філіппов і пишний ситий молодик грали повік голодного Гриця-Ерделі. Не дочекавшись закінчення вистави, я покинув виставу, десь біля залізничного вокзалу придбав дві пляшки горілки, півбатона, мариновані оливки, та в потязі й «урізав» з якоюсь закарпатською флегматичною пані літер оковитої й після екстатичних з нею вправ висловив їй таку думку:

– Закарпаття вже вкотре обісрало Гриця-Ерделі. Про те я вже казав раніше на Закарпатті онлайн. Див. Гриць. Невже дрьобані закарпатці не вміють цінувати хоча б те, що вже мають!

На що почув од флегматичної закарпатської пані:

– Не думай, любчику, що я тобі сьої ночі віддалася за дві пляшки горілки… Ми ся’ любили за твого Гриця-Ерделі. А на театр – не зважай… Ужгородський. То – периферія вічна. Темна, як наша з тобов учорашня ніч.

Чмокнув її в біле личко та й в обіймах їхали з нею вдень далі, через древлянські загадкові пущі. До неменше гіршого за Ужгород театрального Кийова.

Щось пороблено з вертепами в Україні. Нема тута акторів. Хоч, кін – пустий. А в Ужгороді дотепер мерзне напіввідрізана бронзова шия Гриця-Ерделі в альпінарії. Власне, вистава ж триває в самому місті над Ужем… І серце Европи нікого не гріє!

Абсурд.

25 січня 2016р.

Теги: театр, Ерделі

Коментарі

данко 2016-07-16 / 21:56:57
Не у Філіпові біда. Біда, що до театру допустили бездарного авантюриста і не видримбагого плагіата Гавроша. Де закарпатська критика, пора дати по сраці цьому словоблуду.

глядач 2016-01-25 / 18:22:43
Гриць був фешак ще той, а Філіпов всадив його в інвалідне крісло. Поки в театрі буде Філіпов, так Закарпаття і представлятимуть.

Н.А.Коліні 2016-01-25 / 18:11:34
Повік стражденний Орос дбає про високий смак і чисті мізки закарпатців. Не ходіть у театри, не оскверняйтесь периферією, не читайте творів письменників, що їх я, Орос, не сприймаю, - і буде вам щастя.
Київ - село, де нема акторів, а Ужгород - уже давно село, ще від Садовського, Загарова й Аркаса. Куди теперішнім... Говорять вам тут усі: пишіть і грайте так, щоб було ПОХОЖЕ! І нічого робити аншлаги й популяризувати своїх митців. От увели б у п’єсу бабу по мені, поставили б так, як я, дві пляшки горілки - і був би порядок. Недарма кажуть, що поганих спектаклів не буває - є мало випивки.
От так)))

Фенек 2016-01-25 / 12:46:42
Ерделі зображено типовим закарпатським вуйком-маразматиком, а не митцем із тонким мисленням і "європейським" шармом. Сценарій - без динаміки і ні про що, а в грі просвічувала якась незрозуміла "щироукраїнська" манірність, гортанний пафос, що в мене особисто з Ерделі ніяк не асоціюється.

??? 2016-01-25 / 08:30:12
"В Парижі гарне літо..." вже понад півтори місяці не йде на сцені муздрамтеатру. То як її міг побачити проїздом Орос? (Тим паче "вчора"?) Чи це всі його рефлексії написані на основі власних марень?