Різ/дво літературне. Закарпатське

Різ/дво літературне. Закарпатське

Гори… Та не просто гори! Вершини. Тяжкі, як мій хребет. Тягнуть на собі всю сю наволоч, як ріки Закарпаття: фе… потолоч тягнуть за собою, сморід і нехар – закарпатський хліб. Хліб.

А я їсти хочу. Нині – українського хліба. Хоч, учора, залюбки вминав і мадярського, і чеського, а нині – лем українського хочу. Хліба. Позаяк – він дармовий. Адже я – закарпатець. Дайте‘ ми хліба!

Хліб завше був у закарпатських хатах і помешканнях – ощипком. Я ще пам’ятаю, що таке ощипок. Ощипок – се нинішній український гура-патріот. І тонюсінький, як маца, брехун!

А мені подавайте – Коновальця. Євгена! Брехуни закарпатські. Ну, хоча б – Авґустина Волошина. Щиру душу. Коновальця і Волошина. Закарпатські брехачі. Пора б уже! Закарпатського хліба жадаю.

Я щиро люблю Україну. Но-но… Я знаю, що й ви! Закарпатські…

Та мова про інше. Доволі брехати, або ж – ліпше мовчіть. Україна – не тіло. Україна ж – душа. Така тонюсінька, як підошва моїх постолів. Ех, а в постолах легко, тільки, чую, підошва сприймає на дотик будь-яку нехар, що муляє п’яти та душу.

Різдвяного песика – я не сприймаю. Проповіді сектанта Доцинця та Мідянкові нікому не зрозумілі слова – зась, як і паплюження Закарпаття юним зеленим гівном з Виноградова. Адже мафія – мій елемент! Я поклоняюся – мафії. Вічній.

Оксана Луцишина з «Не червоніючи» так і вмерла у Флориді як початківець високого красного українського мистецтва. На превеликий жаль. Її якийсь-там, здається, «Любовний роман» нічого не важить для моє неньки України. Хіба що той опус важить для авторки «Польових досліджень українського сексу».

Проте ті шлях[о]тні, що приносять удоволення суто українським національним самкам, не сприймають ані одну, ані другу названу тетку з їхніми «місячними» писанинами. Самці жадають – спраги. Люті й колотнечі. Самці завше жадають спраглих жінок.

Одне слово, звернемо погляди поки що на Чендея та Скунця. В їхніх творах я чую запах і сморід мого рідного Закарпаття.

Вчуйте той їхній чар. Чендея та Скунця. Щось, та є в їхній творчості.

Закарпатці мої.

 

Щиро ваш Я.О.

07 січня 2016р.

Теги: ощипок, Скунць, Чендей

Коментарі

Вік. 2016-01-25 / 19:13:22
Позвивайтеся по гонцях сучасної закарпатської прози, то ще й логазу і пенцак найдете, не тільки ощипок. А Дочинця відкриєте, то тітчина пасуля з капустов запахне на цілу вулицю. Лиш ви то нюхати не хочете.

Погонич 2016-01-22 / 17:45:06
Караван, швидше, не йде, навіть не тупцює на місці, а ремигає жвачКу з різного непотребу...

Учитель 2016-01-22 / 14:10:49
Собаки гавкають, а караван іде! Це про літературний процес на Закарпатті.

Володя 2016-01-21 / 20:22:44
Погоджуюсь з Фенеком.

Петро 2016-01-17 / 12:58:12
Гадаю, область усвідомить важливість для закарпатської культури та історії нашого унікального народу і видасть у подарунковому варіанті "Заповіти...". Характер і емоційність автора тут ні до чого...

ярослав орос 2016-01-14 / 21:48:23
ну, ось сьогодні нарешті в "ЛУ" на мій допис й опубліковано гнівного листа вчорашнього комуняки, а тепер перешиванця гура-патріота... вдячний Дажьбогу, що таки дочекався я того дня, коли публічно в "ЛУ" зміг в особі олександра довженка засудити всіх тих, які й по нині брешуть повсюдно в суспільстві; та щиро став на захист величезного талановитого українця -- володимира винниченка...

Фенек 2016-01-14 / 13:09:29
Всесвіт 2016-01-11 / 20:12:51
Читач книг 2016-01-08 / 20:25:56
... 2016-01-08 / 19:49:16
... 2016-01-08 / 11:09:26
До Ггенека 2016-01-08 / 09:10:07

здається, ми непереможні!
рушаймо далі...




Фенек 2016-01-14 / 13:09:29
Багато слушного! Сучукрліт - це, справді, та ще гоп-компашка: молоді заробітчани-пожерачі грантів, львівські поетки-лесбійки під 40 (років чи градусів?), мироточиві куркулі типу Дочинця та всіляка спілчанська знать, яка займається нічим і самовихвалянням...
Авторе, співчуваю, бути Бальтазаром - завжди боляче, але необхідно))

ярослав орос 2016-01-12 / 22:07:12
Учора на одному з закарпатських сайтів прочитав, що Закарпатська ОДА продовжила термін щодо відбору з надрукування на державному рівні творів, що "висвітлюють" закарпатську тематику.
Нарешті я зважився на звитягу, й вирішив свої "Заповіти білих горватів" надрукувати за державний кошт у рідному краї, вперше, (віриться, що се буде вже 4-те перевидання).
Якість тексту гарантую.
Одне слово, мої "Заповіти..." в Києві вже витримали третє видання. Проте, звертаюся у даному разі до закарпатських видавців, аби подали заявку до ОДА на предмет видання моїх "Заповітів білих горватів".
Одначе, за умови, що мої "Заповіти..." повинні мати бездоганне художнє оформлення (подарункове видання) власне виконане уродженцем Закарпаття.
Буду щиро вдячний тим, хто прислухається до моєї щойно висловленої думки та й спонукає Закарпатську ОДА видати те, що ОДА відтак даруватиме залюбки нашим, українським патрнерам.
На бабло, принаймні, від мною запропонованого видання, якщо воно буде шляхетно оформлено, я не претендую.
Гей, хто в лісі, озовіться!
(Олег , у даному разі, бере, відповідно, на себе посередника).
Впевнений, що Закарпаття онлайн заслуговує на те, щоб сей світ у краї був ипен наш!

Всесвіт 2016-01-11 / 20:12:51
Найточніший критичний огляд стану сучзакарпатлітпроцесу. Браво.

Філ. 2016-01-09 / 16:17:32
Дохтор закарпатської літератури Орос усім виписав діагноз. Перепало ще й двом Оксанам. Будуть переживати це, мабуть, до наступної місячної фази. Чи треба вас, такого розумного й зірваного з ланца, в ЛУ, це ще питання. Чисто треба зайнятися вашою творчістю.
До речі, Чендей слово с м о р і д не вживав. У нього є лише сопух.

ярослав орос 2016-01-09 / 15:32:00
не встиг я влаштуватися недавно на роботу до редакції газети "літературна україна" та надрукувати там свій дебютний матеріал (за стільки років), як на мою скромну публікацію накинулася своїми гнівними дописами київська титулована знать... до слова, один з тих дописів буде надруквоано в №1 "ЛУ"...
одне слово, київська титулована знать на противагу закарпатській хоч щиро підписує свої дописи...
закарпатські вуйки з тетками на кшталт псевдо-Петра з сасова, якщо вже свою блювотину завиграшки під ніками виригуєте на мою невинну святу голову, беріть же приклад з київської титулованої знаті... щиро підписуйте, з чиєго ж горла "б*є фонтаном" тая блювотина... ду-у-же вас прошу!
низько кланяюсь тим, що ідуть за мною!)))))))))))))))))

Читач книг 2016-01-08 / 20:25:56
Обблювати Ороса в коментарях справа нескладна, а от замислитися над сказаним варто не тільки горе-коментаторам, а й літературному товариству краю. Сучасне письменство, яке мало б стати світлом для можновладців, непримиренним критиком іхніх хибних дій та управлінських помилок, на жаль , улесливо намагається догодити верхам. А от красномовні епітети посміхнули))))

... 2016-01-08 / 19:49:16
Важкий то шлях, Ярославе, еге ж. Вогонь не кожен у жменях понесе. Але ви самі вибрали, то ж йдіть і не оглядайтеся на "мертвих". Їм ховати своїх "мертвих", і там, на цвинтарі ширпотребу, з широко роззявленими воротами нидіти та всіх у очі "сприймати".

Vox populi 2016-01-08 / 19:38:39
Що з тобою, Оросе? Щось раніше ти всіх тут "сприймав". Ні "колориту", ні "пафосу" - одна дурість із перепою. З такою лінією розвитку скоро й Скунця з Чендеєм розмастиш.

Петро 2016-01-08 / 17:01:50
Гадаю - як завжди "наколядувався"... До смороду...

... 2016-01-08 / 11:09:26
Браво! А про "зелене гівно з виноградова" просто в точку. І з "Чендеєм та Скунцьом2 повністю погоджуюся. Нє, Орос не закарпатець, підозрюю, що навіть не українець на фото чи вишитий, скоріше українець текучий, як саме правдиве життя, тому Орос Всесвітній. Вибачайте за пафос. Заполонили емоції.

До Ггенека 2016-01-08 / 09:10:07
" запах та сморид ридного Закарпатья", а не Скунця. Читайте! Мало пафосно, але по-художньому прозаично.

Генек 2016-01-07 / 22:41:37
сморід Скунця... ото колорит))) пан Ярослав як бевкне, то хоч витріщайся, хоч лемези долу гарадичами)