Вічна пісня

Днями Мукачівський театр драми і комедії показав в Ужгороді одну зі своїх останніх робіт "Едіт Піаф" – інсценівку за мотивами пісень та біографії Е.Піаф у постановці Євгена Тищука.

Вічна пісня

Переважна більшість моїх ровесників уперше почула про цю співачку улітку 1973 р. з 8-ої серії “17 миттєвостей весни”. Власне, і сам роман з фільмом названі за пісенькою Маріки Рокк “17 миттєвостей квітня”. Але ще важливіша там Е.Піаф: Штірліц зі Шлагом їдуть до німецько-швейцарського кордону, де пастору належить стати на лижі. У машині лунає пісня Піаф "Мілорд" (дарма, що її буде написано тільки 1959 р. – у фільмі повно таких анахронізмів). Пастор починає її критикувати, а Штірліц з тим неповторним снобізмом і безапеляційнйстю, які  будуть обіграно у сотнях майбутніх анекдотів, різко заступається за співачку. Взагалі-то цей пастор був першим позитивним образом священика у радянському кінематографі. Тому зразу різонуло, чому це він так гостро зреагував на заряджену оптимізмом пісню. Чесно кажучи, нагадувала якраз вітчизняні шлягери 60-х, тільки без того флеру вторинності, яким вони були повиті. Ті, хто володів французькою, зрозуміли текст – про пристрасть дівчинки з підворіття до аристократа: «Ти Мілорд, а я портова дівка…”

Проте таких було небагато. Більшості довелося  чекати пізніших часів, коли Піаф перестала у нас бути фігурою замовчування. Що й казати, постать зовсім не з тих, кого можна рекомендувати юнакам і юнкам для наслідування. Її спосіб життя, коріння і особливо довоєнне минуле аж ніяк не могли схвалюватися прихожанами добряка Шлага.  А той же сам казав: «Пастиреві тяжко іти проти своєї пастви”. Більшість представників люмпен-пролетаріату, з якого вийшла Едіт, досить швидко безславно сходить у небуття. Піаф була десь однією на мільйон, кому вдалося піднятися звідти до самих вершин. Пояснити це суто раціональними категоріями неможливо.    

Не дарма саме “Мілорд” якраз і звучить у найбільш переломний момент спектаклю – так би мовити, привіт глядачам з їхнього дитинства. Звучить у виконанні Вероніки Тищук – на ще більшому нерві, ніж то було у фільмі.

Власне, "Мілорд" можна перекласти і як “Господь”, що ще більше підвищує градус.  Новітня Марія Магдалина звертається до Спасителя. У виставі є навіть відверта відсилка до євангельської притчі (хай першим кине камінь той, хто сам без гріха) – це сцена прес-конференції чергового коханця Едіт – зірки боксу.

Та й у цілому історія Едіт  сповнена багатьма містичними моментами. На сцені відтворюється ціла низка моментів, коли вона мала загинути, але щоразу чомусь виживала.

Артистка грає на повну силу свого таланту. За якісь дві години здолати еволюцію від 15-річної дівчинки до 47-річної хворої на рак жінки, виходячи у доброму десятку платтів, щоразу змінюючи поставу, ходу, жестикуляції, голос, а при цьому ще постійно співати, лаятися, молити, проклинати, освідчуватися у коханні, задихатися від ненависті чи  відчаю – це треба уміти. Додавати до французького «рику” ще й типову для Едіт її неповторну хриплість… Балансувати на межі вульгарності і високого мистецтва… На межі ейфорії і відчаю… Щодесять хвилин показувати жінку вже іншого віку… Така вікова пластичність є безпрецедентною для закарпатського театру.

Більшість інших артистів грає від трьох до п’яти ролей.  Складається враження, ніби на сцені половина Парижа, переважно його соціальне дно, з якого вийшла співачка і яке супроводжувало її ціле життя і врешті-решт наздогнало. Особливо запам’ятовується Кристинка Мочані, що грає Едіт у дитинстві ­ – щось середнє між ожилою лялькою і гидким каченям з великим майбутнім.  

Але головним героєм вистави стала пісня. За сто хвилин їх лунає  десь півтора-два десятки – починаючи від «Марсельєзи”  і до останніх композицій самої Едіт. Пісня – переважно у виконанні  артистки, але є і документальні кадри на екрані з реальним голосом Едіт.  Ці пісні справді пережили авторку, як і пророкував Штірліц.

12 листопада 2015р.

Теги: театр, Євген Тищук, Едіт Піаф, Штірліц

Коментарі

Латориця 2015-11-12 / 16:06:36
Навіть з театром Ужгород пасе задніх проти Мукачева, а що вже казати про каналізацію.