Життя і смерть у Широкому Лузі

Життя і смерть у Широкому Лузі

У дитинстві я ніколи не думав про старість. Отроком і замолоду гадав, що старість і смерть десь там ще далеко, мене ж вони не стосуються. А – дзуськи.

Кілька днів тому похоронив свою матір.

У Широкому Лузі.

Широкий Луг таки мірило столиць і сіл усього світу.

Народитися у Широкому Лузі та бути присутнім на похоронах своїх батьків – се є урочисте смутне свято. Власне у Широкому Лузі.

Мої батьки не панькалися зі мною, але любили мене. Вчили, що передусім треба любити Широкий Луг. Адже в Широкому Лузі, мов у Парижі, геть усе на долоні. Людям не бреши, а люди – най брешуть! На те вони й люди. Така була перша заповідь у моїй широколужанській сім‘ї. Сю першу широколужанську заповідь я приніс і до Києва. Не бреши! Мої діти та й жона моя усвідомлені сього.

Наразі емоцій у мене багато, але треба себе опановувати лишень розумом. Так учили мене батьки. Звісно, без емоцій не відчуєш розуму. Одначе, розум вище за відчуття. Так сказав собі я, коли стояв біля тіла своєї матері та гірко плакав у душі. Сльози душили мене та раз-по-раз і вибризкували на щоки. Присутні на погребі, гадаю, з розумінням сприйняли мою слабкість. А їх – присутніх – було багато.

Дотепер я приємно вражений тим, що на похорони старої-пристарої баби, себто моєї Мами, стільки прийшло багато люду. На похоронах у верховинських селах зазвичай приходить багато людей до видних, заможних і потрібних (ще вчора) небіжчиків. А моя ж мама була лишень – прибиральниця Широколужанського лісництва.

Вдячний Валерію Феєру, лісничому Широколужанського лісництва, якого ще наприкінці серпня попросив був привести дров моїй матері, а вже (Валєрка) на нещодавніх місцевих виборах переважною більшістю голосів став головою непростої Угольської сільради. З чим його і вітаю. Дрова – вже порубані, поколені, та моїй мамі вже ні до чого.

Проте ж, я пам‘ятаю!

05 листопада 2015р.

Теги: Широкий Луг, мама, похорон

Коментарі

ярослав орос 2015-11-10 / 13:41:32
щиро дякую за добре слово!

юрій габорець 2015-11-09 / 17:28:51
мої щирі співчуття.

тячівець 2015-11-07 / 08:00:36
Ярослав співчуття від тячева

Штефан 2015-11-06 / 19:55:56
Щирі співчуття Ярославові Оросу, який, за великим рахунком, ментально лишився русином.

Степан Крук 2015-11-06 / 08:13:40
Славік Орос так киянином і не став. Майже всі публікаці пронизані любовю і болем Закарпття. Не всього Закарпаття, але Тячівщини. Де б не був закарпатець, душа вічно в Карпатах...