Вапно

Куди не плюнь – усюди гашене вапно. Й не зашипить, як знехотя де-небудь плюнеш. Плювок ураз загусне на його липкій поверхні. Зате, яке ж воно – гашене вапно: густе, масне, біле-білісіньке, мов та сметана від Івана. Козопаса.

Гашене вапно придатне для в‘язкості цементного розчину, побілки в хаті та ззовні, а також «освіження» дерев у садах, скверах та й камінців-бордюру вздовж алеї. Проте ж, завважте, гашене вапно вражає, роз‘їдає шкіру та протипоказане для споживку. Капосне й водночас потрібне! Гашене вапно. 

На Тячівщині сього добра – покладів вапна – хоч ковшем одбавляй, як, скажімо, золота в Мужієві, або ж ропи в солотвинських карстових проломах. Багатюще ж Закарпаття корисними копалинами, лісами, ґозами, річками, ваґашами. А люди, які ж тут люди! Наприклад, напередодні недавніх місцевих виборів ректор УжНУ п. Смоланка твердо заявив, що: «Закарпатці мудрі – вони зроблять правильний вибір». І не помилився. Навіть передовий загін закарпатського укрзагалу – студенти УжНУ на тих таки виборах проголосували майже стовідсотково за  п р а в и л ь н і  партії та їхніх (й самовисуванців) членів і членкинь. Та я власне не про людей, а про вапно веду мову. Позаяк заварив халепу, що мені тепер ні туди Микито, ні сюди Микито. 

Придбав у Широкому Лузі занедбаний, доведений до навхрест збитих дощок замість ручки вапнозавод. Отримав же напередодні  є в р оґрант  за неперевершені попередні заслуги перед Отцюжиною/Батьківщиною та вирішив бабло вкласти у вітчизняний бізнес. Адже у нас тепер на кожному кроці тих бізнесовців, як собак не різаних. Запитаєш, бува, першого-стрічного: «Чим займаєшся?» – «Бізнесом». Бізнес у нас тепер, як повітря. Не видихнеш і не вдихнеш без сьої винайденої спритними ділками-алхіміками вітчизняної панацеї (Хіба що пукнеш тишком-нишком). Опорожнишся від зайвих газів. 

Одне слово, покинув я займатися самосвідомістю та розвивати в собі національну ідею, й подався щиросердно у вітчизняний business. І тут таки обламався. Моє ж вапно, виявляється, нікому не потрібне. Позаяк – нерентабельне. Ліпше придбати в Широкому Лузі – привозне. Значно дешевше та без мороки. 

Хто сьому винен? Звісно, що – я. Вапно наразі ні до чого. 

P.S. А ще вапно придатне у металургії, хімічній промисловості, цукроварінні, молочній і харчовій промисловостях  і т. д. і т. п. Але ж, але – вапно мені більше ні до чого. Позаяк – нерентабельне. Й куди ж то поткнувся був я з своїм  є в р оґрантом! Ліпше б налагодив зв‘язок з ірреальністю. 

Теги: вапно

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати