Фіолетовий песик

Ідеш, бува, хідничком, задивишся на яку-небудь незвичну річ, що й погляду від неї одразу не відірвеш. Ось, скажімо, вчора прямцює мені назустріч дуже старезна пані з фіолетовим декоративним шпіцом, притиснутим до її охлялих грудей. Песик – забавний, та й сама пані не промах. Хоч і старезна, а на голові в неї віночок, у розшитій де тільки можна вишиванці, плахті, взута в осучаснені постоли та стьобаній на ватній прокладці безрукавці. Шпіц раз-по-раз дзявкне, чим насамперед привертає увагу до себе незвичною барвою шерсті. Звичайно, ніхто не второпа дзявкотіння собачки, проте – цікаво! Фіолетовий песик тримає ніс за вітром на руках вишивано-ватної престарезної пані.

Лишень я захопився неймовірним видивом, як невідь-хто тицькає мені в руку передвиборну прокламацію за «Дууууууже технічного кандидата». Тьху! Плюнув я тричі через ліве рамено. Позаяк усі знають, що Арсеній у нас нині стопудовий очільник уряду технократів, а Юльку наразі Петро збирається відправити послом (послихою) до Гондурасу. За кого ж голосувати!

Тут нагодився один з членів «Станіславського феномену» (є таке літературно-географічне угрупування в Івано-Франківську) й кричить на всю вулицю:

– Наша взяла! «Станіславський феномен» має нарешті свого Нобелівського лауреата. Сьогодні уродженці саме нашого міста – Світлані Алексієвич присуджено найвищу нагороду у світі.

Ну, нарешті! Потішився я за «Станіславський феномен» і на радощах зіжмакав та викинув передвиборну прокламацію за «Дууууууже технічного кандидата».

Теги: Світлана Алексієвич, Гондурас, шпіц

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати