На Закарпатті слово під загрозою контролю. Але вихід є

Цьогорічні події у сфері закарпатського медіасередовища напряму залежать від ситуації із місцевими виборами. Чим ближче до цього часу, тим яскравіше ЗМІ любитимуть одних, ненавидітимуть інших; одну й ту ж подію одні журналісти трактуватимуть як досягнення, другі - як суцільний негатив. На жаль, саме таким буде 2015 рік для закарпатських медіа. В принципі, така ситуація не сильно відрізняється від реалій 2014 року.

У найзахіднішому регіоні країни чи не 90% усіх ЗМІ є прямою власністю місцевих політично активних діячів. Щодо ЗМІ – юридичних осіб – то тут все ясно, як день: варто лише глянути у Єдиний держреєстр фізичних і юридичних осіб. І ми побачимо, що закарпатські газети, радіо, телеканали записані або безпосередньо на таких діячів, або ж на їх найближчих родичів.

Кому належать Інтернет-сайти, переконатися також легко – достатньо глянути їх контент у розділі “Політика”: про кого згадувань найбільше, чия позиція донесена найяскравіше, той і є власником медіа (або ж фінансистом з відповідними наслідками).

Така ситуація і єпроблемою №1 у закарпатській медіасфері: ЗМІ, за деякими винятками, апріорі створені як засіб розповсюдження потрібної комусь інформації! І зовсім не як бізнес-проект з метою отримання прибутків. Звідси й виникають такі жахливі наслідки як темники; незбалансована подача інформації; інформаційні атаки; самоцензура і т.д.

Звичайно, по теорії неймовірності, колектив будь-якого ЗМІ може одного чудового дня повідомити власника – даватимемо інформацію крізь призму власного бачення події. І тут засновнику навіть не доведеться погрожувати журналістам звільненням – достатньо просто припинити фінансування, зокрема – знаходити гроші на зарплату та утримання редакції. Звідси бачимопроблему №2 у закарпатській медіасфері:ЗМІ, за деякими винятками, не є самоокупними; ринок реклами, особливо тепер, не потужний; активної роботи у сфері пошуку потенційних рекламодавців не проводиться, колективи просто сидять на грошовій голці своїх засновників.

Багатьох це влаштовує і тутпроблема №3 у закарпатській медіасфері –чимало журналістів просто починають мислити такими критеріями, як власник (фінансист) редакції щодо важливих суспільно-політичних подій та явищ. Що, ясна річ, відображається на виробленому контенті.

Зі стартом реальних передвиборчих гонок у закарпатських ЗМІ, до всього згаданого, додасться проблема джинси. На жаль, у свідомості багатьох журналістів уже усталена думка – “наближаються вибори, нарешті редакції щось зароблять”. На психологічному рівні уже закладено, що редакція може щось заробити лише під час виборів. І такий “заробіток” багато хто бачить саме у джинсуванні. Ба більше – дехто з керівників ЗМІ свідомо тлумачить джинсу зовсім не як джинсу, а “аналітичний матеріал, який інформує виборця про політичну силу”.

Усі згадані вище рецидиви у час наближення виборів загостряться і, як наслідок,  можуть призвести до контролю над інформацією.

Якщо говорити суто у контексті виборів, то рятівним колом для споживача інформації стане споживання контенту від громадських організацій, що спеціалізуються на висвітленні виборчого процесу. Або ж від ЗМІ, які отримали гранти спеціально на виробництво контенту виборчої тематики.

В інших випадках споживачу інформації слід бути обачним і, щонайменше, ознайомлюватися з контентом різних, не пов'язаних між собою ЗМІ. Як щодо виборчого процесу, так і загалом щодо всіх резонансних суспільно-політичних подій в краї.

Радує, що у 2015 році на Закарпатті залишаються працювати журналісти-професіонали своєї справи. Це люди, які можуть об`єктивно вивчити проблему і висвітлити її, що називається, з усіх сторін. Іці люди повинні працювати саме у закарпатських ЗМІі саме в описаних медіареаліях з однієї простої причини -є маса подій, які гострі і актуальні суто у межах Закарпатської області.Відповідно, вироблений контент треба розміщати саме у закарпатських мас-медіа, аби важливу інформацію побачила більшість саме закарпатської аудиторії. Бо аудиторії за межами краю відомості про ці події не цікаві. І не потрібні.Тож на Закарпатті виникає й така реалія: споживачу інформації доцільніше довіряти конкретному журналістові, а не конкретному мас-медіа.

І конкретний журналіст, у крайньому випадку, буде у 2015 році доносити свою інформацію до споживача інформації через соціальні мережі та інші незалежні інтернет-платформи. Таким чином, слово правди опиниться поза сферою контролю редакційної політики чи власника ЗМІ. 

Ярослав Гулан,

регіональний представник ІМІ

в Закарпатській області

09 січня 2015р.

Теги: ЗМІ, свобода, журналісти


Ярослав Гулан
Публікації:
/ 1«Хтозна-онлайн». На Закарпатті збільшується кількість анонімних сайтів
Право журналіста на інформацію. Захищати чи ігнорувати?
/ 10«Комунальна» журналістика Закарпаття:
/ 4Закарпатські джинсовики – банки, магазини, політики
Інтернет-ЗМІ Закарпаття: ситуація покращується
/ 9Редакція закарпатської газети – редактора та верстальника достатньо?
Журналіст знає, корупціонер боїться
/ 6На друковане слово грошей вистачає не усім
Газетна листівка під двері. Це краще, ніж джинса
«Реклама» обласної влади на Закарпатті обійдеться у 48 тисяч на місяць
/ 2Державні і комунальні ЗМІ – у вільне плавання. Або ж в історію
/ 1Сайту Ужгородської міської ради «допомагає» приватний веб-ресурс. Чи це етично?
/ 2Мерський фінал в Ужгороді
/ 4Набережна Незалежності у приватній власності?
/ 10За скільки продали землю у центрі Ужгорода?
/ 5Ужгородські регіонали уже поклали око на дитячу вузькоколійку?
/ 12Чи скаже мер Ужгорода, де я живу?
/ 1Хто лукавить про автономне опалення – ужгородська влада чи регіонал?
/ 5Що приховує від людей сільський голова Поляни?
/ 9Украсти від ужгородців останню аптеку? Дозволено
/ 3Навіщо «Падіюн» подарували області?
/ 23Маршрутки й далі вирішують, як їм їздити
/ 16 Сміттєві афери в Ужгороді
/ 11Ужгород – приклад тепла?
/ 7Мерії на замітку – заплатити за сміття заважає ЖЕК
» Всі записи