Іван Драч і Майдан

Втішає те, що молоді запросили на зустріч Івана Драча, Василя Овсієнка, Леся Танюка, Володимира В'ятровича  та Юрія Шаповала. Людей, які завдяки своїм зусиллям і щиросердним справам, тримають сув’язь межи поколіннями українських славних борців. Звісно, з-поміж них був і я та фіксував своїм третім оком те, про що ніяк не в'їде телескоп ані Парижа, Вашингтона та Москви.

Антураж музею Майдану навіює ще вчорашні події в середмісті Києва, аж раптом В.Овсієнко, візьми, свої тюремні атрибути, що повсякчас носить з собою, вкотре продемонстрував перед енними пострадянськими присутніми з особистого наплічника: свою смугасту робу та ключі від камер, у яких конали наші борці за волю України в кацапських мурах. Зворушує. Ще б пак.

Але ж… Я пам’ятаю 1988 рік у Москві, коли на мітингу в Лужниках Л.Танюк від імені України на моїх очах один-єдиний прорікав загибель СРСР, а довкруж був я і порожнеча…

А відтак у Києві Іван Драч став символом Українського опору, й на першому з’їзді Руху тоді ще ніхто Л.Кравчук штовхав мене у спину, щоб я проголосував за голову Руху І.Драча.  Я – проголосував.

І сьогодні я з ними, шістдесятниками, зустрівся пліч-о-пліч. А довкруж – молодь…

Мені близький і дорогий Володимир Винниченко у своїй творчості , який повсякчас шукав щастя. Мене тішить ще й те, що власне сьогодні з Іваном Федоровичем Драчем ми нарешті порозумілись і відчули: щ о  т а к е  щ а с т я.  Бути в колі своєї сім’ї.

Шістдесятники таки підготували Майдан.

Я – згоден! Іван Федорович Драч власне для Закарпаття онлайн пообіцяв порозмовляти зі мною про Срібну Землю, але ж уже після того, коли Сонце піде вгору. Іван Драч – сонцепоклонник.

За що Його цінував і ціную.

Теги: Іван Драч

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати