Ужгород: світло і тіні

Провінційний Ужгород  також безпосередньо відчув на собі наслідки української революції, бо в результаті масових протестів був зміщений із займаної посади міський голова, а виконуючим обов’язки мера та секретарем міськради обрано активного учасника подій на Майдані Віктора Щадея. Звичайно, це був компроміс, через який місцеві угруповання прагнули здобути свої дивіденди, але на хвилі революційних подій він мав свої позитивні наслідки. Насамперед в частині прозорості роботи міської влади, яка вивела з тіні багато корупційних схем. Показовим прикладом може слугувати одіозна практика, якою користувалося попереднє керівництво, коли всі результати персональних голосувань депутатів були утаємничені від громадськості і доступні лише міському голові. Це давало безпрецедентні можливості маніпулювати депутатським корпусом та будувати тіньові схеми розподілу коштів, майна, землі, проводити кулуарну кадрову політику і таке інше.

За кілька місяців роботи нової влади значно покращилася робота дорожніх служб, де завжди існували величезні можливості розкрадання, стала більш зрозумілою система видачі дозволів, ліцензій, бюджетних витрат, почала впорядковуватися ситуація із зовнішньою рекламою, вуличним освітленням і, головне, влада почала підбиратися до найбільш корумпованої комунальної сфери, яка, користуючись становищем монополіста, витягує з містян останні соки, тримаючи саме господарство у вкрай занедбаному стані. Звільнення із займаних посад кількох найбільш скомпрометованих начальників ЖРЕРів і стало тим поштовхом, який змусив мобілізуватися захисників звичних тіньових порядків. Чого тільки вартує рішення про передачу прибудинкових територій у власність жителів, яке вибиває з рук таких діячів як А.Ковальський (один із звільнених начальників ЖРЕРу, депутат міськради) величезні можливості безконтрольного захоплення міської землі під приватні комерційні проекти.

В результаті під міську раду були стягнуті «тітушки», ті самі працівники комунальних служб, бюджетних установ, які розіграли штучний протест з вимогою відставки в.о. міського голови. І Віктор Щадей погодився поставити це питання на голосування у міській раді, яке й відбулося 29 серпня. Результат його відомий, а цифра 29 стала магічною у цей день. Саме така кількість депутатів відмовилася навіть брати бюлетені до рук і така ж кількість проголосувала за відставку секретаря міської ради. Для прийняття рішення необхідно було 31 голос, тому В.Щадей залишився виконувати обов’язки міського голови. Реванш не вдався. Але це дійство мало набагато глибший характер, ніж здається інтриганам, котрі його ініціювали, хоча вони й не спроможні осягнути всю глибину та масштаби процесів, які захопили країну.

Завдяки нехитрій технології, голосування вдалося зробити відкритим, що унеможливило багатьом депутатам зіграти у звичну для них гру «і вашим, і нашим» та заробити кілька зайвих срібників. Було прийнято рішення, що той, хто не хоче відставки нового керівництва, просто не встає з місця, і таким чином всім було видно, хто підходить до урни. Тому просторікування І.Волишина у Фейсбуку про чиїсь інтриги, а він ніби «білий та пухнастий», виглядає звичайнісіньким єзуїтським фарсом.

Однак це дозволило відкрити сутність процесу. Можна було спостерігати, як регіонал А.Ковальський, той же І.Волошин, Ф.Ващук, Погорєлов-молодший, прихильники Ратушняка, керовані В.Феєром, об’єдналися в єдиному пориві зупинити ходу нового покоління до відкритості. І справа тут не у вікових категоріях (бо й серед молодих є немала когорта «совкових» консерваторів, а вельми досвідчений П.Чучка завжди залишається на вістрі демократичних перетворень), а у способі мислення.

Тому сучасну боротьбу у стінах міської ради, як банально це не звучить, сміливо можна називати боротьбою світла з тінню. І знову ж мова не про ідеалізацію прізвищ, бо у того ж В.Щадея є купа недоліків, а С.Ратушняк безперечно має неабиякі ділові якості. Але мова йде про те, що в сучасних умовах, за висловом Д.Кеннеді: «Ті, хто роблять мирну революцію неможливою, роблять насильницьку революцію невідворотною». Тому за будь-яку ціну законсервувати старі порядки, як це намагається Росія у світовому масштабі чи місцева бюрократія в обласному центрі, означає провокувати насилля і трагедії, яких більший час нашому народу вдавалося уникати.

Проте вирішальною все-таки має залишатися роль виборця.  І йому вирішувати: чи хоче він жити у відкритому цивілізованому суспільстві, де шанується особистість та закон, чи прагне віддати свою долю в руки господарів, які час від часу готові простих людей підгодовувати, але за їх же рахунок та глибоко зневажаючи як таких, що готові продатися за мізерну пайку.               

Теги: Щадей, Ратушняк, Погорєлов, Волошин, Ващук

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати