Що формує імідж району? (На прикладі Іршавщини)

На формування іміджу, образу, авторитету окремої людини, як на спільноту людей впливає дуже багато факторів. Якщо брати конкретну особу в селі, то тут варто враховувати спадковість, родинні зв’язки, вулицю, на якій живеш, друзів, з якими спілкуєшся, вчителів, у яких вчився, місце роботи, церква, домашнє господарство і тому подібне. Що ж до цілого села чи району, то тут усе набагато складніше. Спробуємо по пунктах розібратися на прикладі мого рідного Іршавського району.

1. Економіка. Якби у нашому районі виробляли «Мерседеси», «Боїнги», апаратуру «Соні», космічні кораблі чи надсучасні українські танки то проблем із іміджем району не було б жодних. Про нас усі у світі знали б і ми б гордилися, що народилися і живемо тут. Наразі виникають певні проблеми з гордістю. Ні кращого в Європі паперу, який вироблявся у Довгому в період середньовіччя, ні ллятих чавунних печей із фірмовим знаком «Довге», які можемо ще до тепер знайти навіть у Відні та Будапешті, ні сільськогосподарського інвентарю, що якісно робився у Лисичеві, ні унікального зварювального устаткування та абразивних кругів, що у радянські часи робили славу району, ні, навіть, вина «Іршавське» ми уже не виробляємо. Єдине, що у нас є – це село Заріччя, відоме своїми працьовитими людьми, які годують ранньою капустою половину держави та перевозять вантажі по автошляхах Євразії, маючи величезний автопарк. Саме у цьому розділі варто згадати Івана Регу, який втілити свої задуми через недосконалість адміністративної системи та страшну корупцію у нас не міг, а подався у Чехію, де створив успішну і популярну фірму REGABUS, відому всій Європі.

2. Світові імена. Наука. Тут у нас усе набагато краще, ніж у сусідів. Маємо художника світового рівня, картини якого є навіть у Луврі, Адальберта Ерделі та найсильнішу людину світу першої половини минулого століття Івана Фірцака-Кротона, про якого пишуть книги та знімають художні фільми, кого наслідують і тренуються по його методиці. Це незаперечні авторитети світової величини і ними гордилась би будь яка країна. До речі, славу першого не проти б привласнити Угорщина, а популярність другого – Чехія. Про наших авторитетів у науці сказано дуже багато. Обмежуся тут тільки іменами академіка Василя Німчука, філолога-діалектознавця, багаторічного директора Інституту української мови Академії Наук України, Вільгельма Фущича, математика, професора, Члена НАН України та Василя Бровдія, доктора біологічних наук, професора, академіка АН ВШ України. Крім них світил у науці – вихідців із Іршавського району є досить таки багато.

3. Культура та література. Тут ми виглядаємо якнайкраще не тільки на фоні області. Народні колективи «Іршава» (Надія Мельник-Гудь), «Кирниченька» (Едіта Токар), інші, які намагаються не відставати від лідерів, належать до кращих колективів художньої самодіяльності України і підтверджують це перемагаючи на міжнародних фестивалях і конкурсах. У селі Приборжавське робота в цьому напрямку ведеться настільки систематично, що село без сумніву можна зараховувати до най співучих населених пунктів України. А в нашому Доробратові майже половина хлопців виховувалися у духовому оркестрі у хаті чи саду незмінного його керівника, бо приміщення і школи мистецтв у селі нема. Пісню Михайла Машкіна «Верховино, мати моя» співає не тільки хор «Боржава» з Василем Гичкою, але і шанувальники високої музики у цілому світі. Юрій Мельник має вже стільки нагород, що якби за кожну йому заплатили хоч тисячу гривень, то він міг би не працювати до кінця життя. Скрипки Сергія Голубокого користуються попитом у кращих музикантів світу. Картини Василя Бердаря, Василя Бурча, Юрія Боднаря, Любові Микити, Василя Філеша, Василя Ловски, Юлія Мошака, Юрія Золотаря, якого нещодавно звільнили з роботи, молодого і перспективного Петра Ряски прикрашають відомі музеї та знані приватні колекції. Варто згадати у цьому розділі і Народних артистів України Івана Поповича та Степана Гігу, які би ніколи не досягли таких висот, якби у районі не велася систематична високопрофесійна робота в цій галузі. У тому числі і завдячуючи Юрію Глебі, який незмінно очолював відділ культури двадцять років, який тепер очолює обласне Управління культури, який постійно вступає не в ту партію і через це має проблеми і вже вдруге попадає під люстрацію, але менеджерські здібності та професійні якості дають йому можливість утриматися на плаву. Попередники та наступники завжди цінували роботу один одного і не паплюжили нікого до приходу до влади у районі диктаторської структури ПР. Тоді почалося навішування ярликів, безпідставне звинувачення один одного у тому, хто що розвалив, хоча насправді, всупереч державній політиці, в районі у сфері культури ще нічого не розвалилося, навіть навпаки – відкрилося та створилося. Але для того, щоб говорити про це, треба вивчити ситуацію, володіти фактами, а не хворобливими амбіціями. Що ж до літератури, то тут у нас теж усе гаразд. Маємо імена модерного поета європейського рівня Федора Потушняка, лауреата премії ім. Лесі Українки Степана Жупанина, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Дмитра Кременя, улюбленця маленьких дітей України  Василя Шкірю, інших.

4. Духовність та релігія. На сьогоднішній день маємо три відомі дерев’яні церкви (Локіть, Дешковиця, Івашковиця), три православні жіночі монастирі (Приборжавське, Дубрівка, Кушниця), один чоловічий греко-католицький у Імстичеві та один у Нижньому Болотному (Джублик), один жіночий римо-католицький у Довгому, великий центр євангельських християн-баптистів у Заріччі, кілька церков, що віднесені до пам’яток історії та архітектури і охороняються державою. Церква у Білках знаменита тим, що її розписував Ф. Глагола а у Доробратові завдяки розпису самого Й.Бокшая. Мирне співіснування різних конфесій формує у людей толерантність та терпимість, що дуже важливо у нинішній час. Як приклад завжди можна привести село Довге – на одній вулиці поруч у нас побудовано три храми і ніколи жодних конфліктів не виникало. А серед священиків району, слово яких важило багато у всі часи, треба згадати письменника і філософа о. Василя Довговича, убитого комуністами о. Ороса, репресованого надзвичайно мудрого о. Павла Мадяра, письменника о. Юрія Станинця. Про живих говорити не буду, щоб когось не образити не згадавши, адже всі вони авторитетні у своїх громадах, усі працюють на позитивний імідж району, сіючи добре і вічне.

5. Рекреація, пам’ятки та фестивалі. З санаторіями у нас погано – єдина «Боржава». Є національний парк «Зачарований край», але він ще мало відомий і недостатньо популяризований. До пам’яток, які туристи хочуть відвідувати постійно належить Довжанський замок, кузня «Гамора» у Лисичеві та вузькоколійка Берегово-Кушниця. Довжанський замок, навіть приїхавши в село туристи, особливо закордонні, намагаються розглядати зовні, бо там знаходиться протитуберкульозний диспансер, де лікують відкриту форму туберкульозу. Вузькоколійка – родзинка технічного туризму – збережена тільки частково і цікавить, здається, тільки громадського діяча Дениса Добру. Він намагається придумати програми для її збереження хоч у такому виді, проводить акції та атракції для дітей і туристів, всіляко популяризує її у засобах масової інформації. За це має ряд ворогів та докори в свою сторону, за те, що інколи за ці акції треба платити гроші. Цікаво, а ті, хто це говорять хоч раз у житті хоч щось зробили безплатно? Але це так, до слова. Фестивальний рух у нас теж на висоті. Найбільш відомий фестиваль ковальства та народного мистецтва «Гамора» проводиться щороку. Є ряд місцевих фестивалів, які, при сприятливих умовах, теж можуть стати унікальними і цікавими. Зокрема до таких можна віднести і «Довжанську фіру», і проведений тільки один раз фестиваль Ерделі у Загатті.

6. Політика. Серед усіх політиків високого рівня варто назвати письменника Юрія Мейгеша із Великого Раківця, який певний час був представником України при ООН, дипломата високого рангу Василя Марущинця з того ж села, Сергія Устича та Івана Грицака, що були послами України, Віктора Пинзеника, колишнього міністра фінансів, Віктора Балогу, який, завдяки своїм організаторським здібностям, таланту менеджера, унікальній політичній інтуїції, здатності мислити аналітично, стратегічно, конкретно і оперативно, із усіх закарпатських політиків піднявся найвище – займав пости голови обласної держадміністрації, Міністра з надзвичайних ситуацій та Голови Адміністрації Президента України. До речі, двоє з названих, двоє з голів обласної адміністрації закінчували школу у селі Загаття, що додає плюсів нашій освіті – це Сергій Устич та Віктор Балога. До розділу політики слід віднести також і акції протесту, участь у революціях та масових заходах на території району та за його межами – в області і столиці. Слід відмітити, що яскравий приклад усій Україні показало Довге – наша успішна акція по перекриттю дороги восени минулого року довела всім, що на владу впливати можна і треба. Інакше ми ніколи не побудуємо громадянського суспільства. Інформацію про це показали майже всі телеканали України, друкували багато газет.

7. Засоби масової інформації.  Це надзвичайно важливий сектор формування іміджу. Кажуть, що можна робити будь що, а в історії залишиться тільки те, що про тебе напишуть. А пишуть про нас усяке і різне. Показують по телебаченню теж. Друковані ЗМІ втрачають свій вплив на людей і однією з причин цього є відсутність зворотного зв’язку. Районна газета «Нове життя», яку Валерій Шандра назвав «Ниє житя», не виняток. Листів у редакцію тепер мало хто пише, та і реакції на такі листи нема, навіть на опубліковані факти ніхто не реагує, хіба просто поговорять і все. Тому надзвичайно популярними, саме з цієї причини, стають електронні видання. Правда, культури спілкування і ведення дискусії у коментарях ще нема, вона тільки починає формуватися. Тільки поодинокі коментатори пишуть по суті порушених проблем та висловлюють конкретні пропозиції. Більшість ховається під різними «ніками» і просто вихлюпує злість, бруд і помиї, що накопичилися у їхній душі, на голови читачів. Особливе задоволення цим людям приносить реакція інших на їхню писанину – у них складається враження своєї значимості та важливості висловленого публічно. Особлива активність коментаторів спостерігається на ресурсах: Закарпаття онлайн, mukachevo.net, Іршава Онлайн та Irshava.news.  Спостерігається тенденція, що окремі з авторів коментарів працюють конкретно проти тих чи інших осіб, із чого можна зробити висновки, що вони виконують чиєсь замовлення, очевидно за гроші. Але рано чи пізно їм стає соромно за свої дії і вони пишуть таке: «Я дебіл ай ґрафоман. Ненавиджу вшиток світ і вшитку чилядь. Не творіться на ня». Це написано на сайті «Закарпаття онлайн» під моєю попередньою статтею нашим земляком із Осою, який тепер живе в Ужгороді і перед тим, як написати це, штампував свої брудні коментарі на всіх ресурсах, поки Іршава Онлайн не дала йому гідної відповіді. Як би там не було, але коментарі люди часто читають більше ніж саму статтю, під якою вони опубліковані. Така людська природа – тут нічого не вдієш. Тому і коментарі слід вважати повноцінною складовою формування іміджу нашого району, нашого краю, нашого суспільства, нашої Вітчизни – спільної хати, у якій усі живемо. Тож нехай наше життя наповнюється позитивом, бо в решті решт ми всі формуємо думку про Іршавщину своєю поведінкою і всім тим, що говоримо про нашу малу батьківщину близьким і далеким знайоми, реальним і віртуальним друзям.

 

Висновок, який варто таки зробити: Іршавський район – це край вина і пісні, це край чудової природи, добрих і щирих людей, це серце Закарпаття, це район, який заслуговує таки на кращу долю. І на нормальні дороги, бо без них не поїдеш нікуди, не те що в Європу…

15 квітня 2014р.

Теги: Іршавщина

Коментарі

Иван Петровцій 2014-04-22 / 19:55:12


Честованый РУСИНЕ !
Дуже Тя прошу перебачити менї, ош Тя кобыллуву-беспокою из аццякым…
Лем пуд фалешныма “роздумами” иршавського графомана и карєриста Василя Кузана за ситуацію в културництві Иршавщини, што овuн йих уклав на сайті Закарпаття онлайн (ведучий – О.), я кладу свuй коментарь, а його туйтакый изнимавуть гет…
Иппен за тото й хочу, обы моя думка за сисе дuйшла до Вас!
Подаву мuй коментарь:
Цилю Кузане ! Вижу, ниборе, ош дуже ты хочеш упят посады зав. райвідділу културы в Иршаві… Увидиме, ош ци урвеш ї ты свойыма погнилыма зубома. И треба, ниборе, розрізняти што писав уд мого имени началник Закрпаття онлайн Олег Дибіл, а што писав я. А писав я в кометах лем аттакоє:
Смішноє мені пустомельство и многоцїковбінїня графомана Цилї Кузана, котрый давно май лем за тото, ош доносив у СБУ на Юру Глебу, и того угнали з роботы, заняв у Иршаві його місто, де, ни нашто ни валовшный, нич ни робив, лем ся самопіарив. Была пак радuсть для району, ош бездарного Кузана "ушлї" из зав. віддїлом културы... Тпирькы бы Цильови Кузанови упят ни похыбила иппен тота посада !... И - сигіняшный ! - туды ся рве и руками, и ногами !... Цилю Кузане ! Кить уже ты такый великый вікріїнськый партійот, та чому тя, паскуды, ниє у добровольцях на войну на южный фронт !!!. Пuди - двох-трьох убєш, та ся впят у Довгоє вернеш ! А - годно быти й до Иршавы - зав.віддїлом !?.. Чому ниє иппен такого, гикой ты, бездарї и самопіарщика, ниє у добровольцях на войну на южный фронт твого многодїторобного сынка Валентина !???... Ты, Цилю, майже ош углух: Україна - мать твою ! - зове тебе, графомана ! И - бездарного сынка твого Валентина ! На бой за, мать вашу, . Украйину, графоманы и самопіарщикы Кузаны ! ! И – ни займати ся графоманськым анонїзмом-балачками, чим ся туйкы занимаш !

Иван Петровцій 2014-04-18 / 22:35:10


Честованый РУСИНЕ ! Дуже Тя прошу перебачити менї, ош Тя кобыллуву-беспокою из аццякым… В Страсну пятницю фрас ня хапле май булш, завто маву типирь обострениє. Прийде дохтор, вколе ми укол і мало ми полівит. А типирь простіт ня, люди, за мій чорний писок і мою чорну душу.


Иван Петровцій 2014-04-17 / 19:09:33


Честованый ВАСИЛЮ ! Дуже Тя прошу перебачити менї, ош Тя кобыллуву-беспокою из аццякым… Айбо хворий'им на голову. Ярь, фрас мнов мече. Перебач ня


Иван Петровцій 2014-04-16 / 19:08:06


Перебачте, у мене ізясь обострениє. Не творітся


258 2014-04-16 / 14:43:19
п.Василю,а що не зведена теплотраса прикрашає імідж Іршави?

Иван Петровцій 2014-04-15 / 23:08:16


Пробач, Василю. Я просто всім заздрю. І коли приходжу до тями, то це розумію. Біда, що я рідко в адекваті, бо все ня фрас хапле.


Irshava News™ 2014-04-15 / 14:11:03
Дякуємо шо ви нас згадали, але нашу назву написали не правильно. Кравку після слова "Irshava" не ставиться і слоо "News" пишеться з великої літери.

Віт 2014-04-15 / 11:55:39
Поважаю автора та всі його досягнення, але що це? Реквієм по району? Спогади вголос? Напишіть що робиться для підтримання іміджу, що є в планах та що потрібно для досягнення цьго! А то вийшло з "пустого в порожне"... Знову про сторінки в соцмережі, що ви їх велично називаєте "засобами масової інформації". Навіть цей сайт називати ЗМІ не дуже доречно, хоч ми й знаємо редактора та власника, а якусь сторіночку "вконтакте", самі ж підкреслювали - невідомо чию називати ЗМІ (незважаючи на кількість її відвідувачів) якось некоректно...
Та й про монастирі та "джублик" питання спірне, для когось воно духовне місце, а для когось конвеєр по заробітку грошей (як на мене, останній особливо).
А ось про Глебу влучно )) Сам колись був його підлеглим, і поплатився за свої погляди під час "апельсиново-бджолярного" путча...