Ващук. Освітянський феодалізм

Амбіції Ващука почали проявлятися ще на початку 90-х років. Паралельно займаючись прикордонним бізнесом (приторговуючи пивом і сигаретами) як і багато тодішніх освітян, Ващук, котрий є дуже хорошим кон’юнктурником і відчуває модні віяння, зайнявся також комерціалізацією освіти. Починалося це з відкриття, за сприяння тодішньої влади С.Устича, В.Приходька, творчої школи. Згодом, використовуючи такі ж непомірні амбіції С.Ратушняка, Ф.Ващук схилив його до того, щоб створити на базі колишнього дитячого садка Ужгородський муніципальний вуз з модними тоді спеціальностями інформатики, економіки та права. Пізніше, використовуючи зв’язки  СДПУ(о), через тодішнього міністра Василя Кременя  добився перепрофілювання  муніципального вузу у державний. Таким чином, Федір Григорович через корупційні зв’язки  примножував власність. До УжДІІЕП відійшли колишній технікум електронних приладів, з якого зробили природничо-гуманітарний коледж, басейн «Спартак» та ін. Ф.Ващук створював класичне феодальне підприємство, яке торгувало дипломами, а не надавало належної освіти. Іншими словами, цю феодальну структуру ім. Ващука ще можна назвати «ярмарком марнославства», де в моді дипломи різного ґатунку, конкурси студентських робіт, різноманітні цяцьки під виглядом науки, тобто своєрідний кітч в системі освіти.

Але на цьому амбіції Ващука не задовольнялися. По дорозі своєї кар’єри він кидав багатьох: Ратушняка, потім СДПУ(о). І завжди примазувався до сильніших. Два роки тому Ващук відчув, що прийшов його зоряний час. Користуючись тим, що владу в країні монополізувала Партія регіонів на чолі з Януковичем, а Міністерство освіти очолив дуже близький по духу до Ващука і Януковича Д.Табачник, Федір Григорович націлився на те, щоби взяти під свій особистий контроль головний виш Закарпаття. А ще краще –об’єднати всі виші краю і таким чином стати монополістом вищої освіти в області, вже повністю комерціалізувавши все те, що називалося, наукою й культурою. Адже УжНУ для Закарпаття – це не просто вищий навчальний заклад, а основний осередок культури, навколо якого обертається духовне життя.

Так з’явилися різноманітні схеми об’єднання закарпатських вузів. Перша атака не пройшла, тому що була відбита в тому числі завдяки В.Балозі, котрий тоді ще входив до Кабінету Міністрів і цю реорганізацію зупинив. Але згодом, скориставшись тим, що закінчився термін повноважень у колишнього ректора М.Вегеша,  під величезним тиском з боку міністерства освіти, Ф.Ващуку вдалося проникнути в УжНУ. Спочатку, щоб розчистити шлях, був призначений в.о. ректора В.Ніколайчук, але зрештою Ващук вирішив, що сам мусить очолити виш. Власне всі ці процеси вже були описані мною раніше. Таким чином, під час парламентської кампанії Ващук провів і свою виборчу кампанію, яка була відверто маніпулятивною, заздалегідь оточивши себе такими ж кон’юнктурниками, як і сам – Р.Офіцинський, Ф.Шандор. І подібно до того, як монополізував владу в країні В.Янукович, як монополізував хабарі та корупційні схеми від освіти Д.Табачник, так і Ф.Ващук створив феодальну структуру на Закарпатті за принципом васалів і сеньйорів.

В  умовах, коли ця система розсипалася, жодних шансів зберегти її в Закарпатті для феодальної структури ім. Ващука немає. Але є інша проблема. Полягає вона в тому, що корупційна система пустила коріння надзвичайно глибоко, і справа сьогодні навіть не в тому, щоб зняти ректора з посади, а щоб ліквідувати сам принцип тотальної корупції, насамперед – у власних головах. Бо якщо студенти продовжуватимуть давати хабарі, то це коло неможливо буде розімкнути. Наприклад, студент, котрий спочатку за хабар вступає на юридичний факультет, відтак за цим же принципом влаштовується на роботу і в підсумку стає відповідним прокурором чи суддею. Але нинішня реакція абсолютної більшості студентства і викладачів надихає і дає надію, що ця система буде подолана. Звичайно, для цього потрібні не рік і не два. Корупція існує у всіх країнах, але мова йде про її розміри. Адже в Україні її масштаб довів до самознищення влади і до загрози розпаду держави.

Щодо політико-психологічного портрету Ф.Ващука, то його можна назвати «регіональною» міні-копією того, що ми побачили, коли відкрилися для громадськості маєтки Януковича, Пшонки, Симоненка-молодшого. Достатньо відкрити сторінку дружини Ващука, також «професора», у Фейсбуці, щоб побачити цей типовий несмак, вульгарний кітч сучасних феодалів. Самовихваляння, потяг до володіння салонами красоти, помпезними ресторанами і т.п. Ну а красномовним завершенням портрету є вчорашня заява ректора Національного університету до міністерства про розірвання контракту «за згодою сторін» з якої видно, що «світоч» освіти Закарпаття не вміє грамотно написати навіть своє власне по-батькові.

Що називається – доґаздувалися... 

Теги: Ващук

9 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати