Орос (Однофамілець)

Звичайно, я не плакатимусь. Позаяк він – Орос. Олександр Орос. Се той, який з Тячівщини – "бандюган". За совка він же боровся за неньку Україну. Щиро боровся. Жертвував, і двічі відсидів у комуняцькій тюрязі тільки за те, що збирав кошти на потреби тих сімей, глави яких відбували термін у «наших любих таборах». А ще, пан Орос довів у свої оприлюднених дослідах, що в Грушівському монастирі вуйки з Тячівщини перші на білому (арійському) континенті запровадили друк. Про се – вже спудеїв научаються на моєму ж колишньому київському журфаці Т. Г. Шевченка. Ох, і падло ся Україна-ненька. Каже мені на те Олександр Орос. (Ужгород, де мешкає п. Орос, зневажає і не помічає мого однофамільця). Прикро… Вельми!

Олександр Орос
Олександр Орос

Що поробиш, мушу погоджуватися з п. Олександром. Адже він – справжній український боєць. Хоч, щиро скажу, зневажає він нині всіх тих, за кого віддав життя і здоров‘я. Він же Орос. Олександр. Взагалі, Ороси, які себе присвячують українській Ідеї,  – щиро  пчихають на мирян із залупленими в начебто небо  до Бога очима з височезної дзвіниці. Ороси – падлюки. Їх зневажає плебс. Я, до слова, переконався.

Ужгороде, отямся, і нарешті не бреши!

Нині, Олександр Орос потребує допомоги.

Олександр Орос днями мені зателефонував до Києва та й каже: «Ти – Орос, і я Орос, більше я нікого не визнаю». Тільки через те, що Його в Ужгороді в с і забули. (Пан Орос нині дуже хворий). Олександр Орос не терпить української щирої брехні!..

(Ужгордці, гадаю, слід  вам розшукати у любому  вам  в а р о ш -с р а ц і  немічного й одинокого УКРАЇНЦЯ та допомогти справжньому європейцю). Якраз ураз!

Адже  він одиноко-самітньно доживає у вашому підєвропейському  місті!
Розшукайте ж його.

У ж г о р о д ц і. (Не будьте падлюками). Він же мій корефан!

Щиро дякую.

28 січня 2014р.

Теги: