Велика шахівниця Українського Майдану. V

Нинішня державна українська влада не має найменшого наміру змінювати свій курс чи бодай у чомусь поступатися опозиційному до неї Майдану. Похитнувшись у Вільнюсі, вона після Москви знову випросталась, роззирнулась і зрозуміла, що дасть собі раду з Майданом, упевнилась, що може вистояти перед зовнішнім европейським, американським та російським натиском – з кожним у свій спосіб. Демонстративно оскалившись на своїх неслухняних підданих, зблиснула іклами репресивних законів щодо основних громадянських прав: на мирні зібрання, акції непокори, свободу слова та доступу до інформації.

Неодноразово апробовані Сім’єю на "демократичність" технології перемог на виборах усіх рівнів дають їй, таким чином, підстави розраховувати не лише на наступний Президентський термін, але й на подальше утвердження обраного курсу. Що тут скажеш? Перспектива дуже реальна.

Фалангу вирівняно, бойові ряди тісно зімкнуто до наступу. Перед такою потугою встояти складно. А її треба перемогти.

Отже, усі надії покладаємо на Майдан.

Згортання Майдану, навіть під тиском уже підписаних Президентом законів, не віщувало б нічого доброго. Тривання його в нинішньому статусі рано чи пізно також приречене на сумний фінал. Зараз не час для емоцій, якими б оправданими вони не були. На часі – виважені прагматичні кроки.

Проблема смислів переслідує Майдан від самих початків. Теза про народження громадянського суспільства, здатного до самоорганізації, може залишитися красивою тезою як невдала героїчна спроба.

Евромайдан став заручником невиразності власної ідеології, яка ще й нині не артикульована чітко. А вона мусить бути. І мусить бути ефективною в принципі. В Україні достатньо державницьких умів, котрі можуть запропонувати реалістичну програму перемоги.

Криза дієвих та ефективних кроків Майдану може бути вирішена шляхом чіткого політичного визначення становища влади і опозиції.

А це означає, що мітингові гасла треба трансформувати в юридично-правові формулювання. Не важливо, як документ буде названо: резолюцією, маніфестом, універсалом чи ще якось, лише це має бути задокументована перед українським народом та світовою спільнотою політична декларація позиції та мети Майдану.

Оскільки такий крок очевидно суперечив би чинному законодавству України, то Провід Майдану мав би нарешті структуризуватися, функціонально ієрархізуватися, набратися мужності й офіційно взяти на себе всю повноту відповідальності за проголошення та реалізацію громадянським суспільством програми подолання політичної кризи в Україні.

Це – преамбула усіх інших кроків. Це – точка, від якої можливий відлік. Це правова можливість надання Майданові революційного смислу. Після цього появляться інші смисли: страйків, бойкотів, актів непокори, мітингів, маршів, демаршів. За такої умови й загальна мобілізація українського громадянства матиме смисл, а Майдан – реальне призначення.

Сьогодні в Україні ще є потенції для правового утвердження громадянського суспільства, в тому числі й через декларування особистих переконань одиницями.

В короткому часі така можливість може зникнути надовго.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати