Велика шахівниця Українського Майдану. IV

«Думаю, що ми побачили на Майдані перше історично значуще самоутвердження українського народу – і особливо молодих українців, їх дійсно глибоке почуття незалежної державності...»

(Збігнєв Бжезинський)

…І якби мене спитали, що думаю про нинішній Майдан, я нахмурив би чоло, почухав потилицю і почав мудрувати. Не тому, що не думаю про Майдан – думаю. Але тому, що він мені не дається до розуміння.

На початках було враження, що все розумію. Велика шахівниця Українського Майдану мала тривалу передісторію багатої евроінтеграційної риторики, а почасти і конкретних евроінтеграційних кроків, тож цілком лягала на цю вісь координат. Саме віроломне ламання Урядом, а невдовзі – й Президентом цієї осі спричинило утворення суспільно-політичного виру, який може поглинути не лише призвідників катаклізму, але, за невправного використання стабілізуючого й рятівного чинника – Майдану, – й державу Україна. Є досить реальною перспектива (не надто далека з огляду на нинішні тенденції зовнішньої політики України) досягнення інтеграції в Европростір, але вже лише як території, як протекторату, можливо й під «милозвучною» загальною назвою «Велікая Русь».

А тоді, на початках Майдану, здавалося: от якби «тут» увиразнити, «тут» – підсилити, «тут» – відмовитись і т. д., то все пішло б у руслі й мало б належний ефект. Факт, але ми ж пережили ілюзію, що перемога – справа вирішена і, якщо не сьогодні, то завтра – напевно. А воно так не сталося. Ні Уряд нікуди не пішов, ні Президент не покаявся, ні Верховна Рада не переформатувалася й не стала ефективним законодавчим органом. Над просторами України провисли на дуже нетривких опорах і державна влада з іменем Сім’я, і громадянське суспільство з назвою Майдан.

А на Майдані нічого не увиразнилось, не посилилось, лише стало ще строкатішим і, здається на перший погляд, – геть не керованим. Але це лише здається, бо є добрий десяток центрів, які, як їм здається, цим усім диригують, провадять «революційні» мобілізації, акції, протистояння тощо. І жодного відповідального. Створилася унікальна ситуація загальної не-відповідальності.

А тим часом суди судять, «Беркут» – молотить. Одиниці потерпають. І тим одиницям чи хтось вже і знає число.

Для ЗМІ – золотий вік інформаційних приводів. І вони користають з цього кожен на свій ко¬пил. І така каша в етері, в мережі, що встигай ковтати. Гірчить і тхне. А ти ковтай і запивай.

Звільнення Юлії Тимошенко як політичного в’язня, як конечної вимоги Евросоюзу лише принагідно виринає з інформаційного потоку. Биті в ніч з двадцять дев'ятого на тридцяте студенти й не-студенти майже забуті, як і недавні Іллєнко та Кізін… «Васильківські терористи», Таня Чорновол, Юрій Луценко, Харківський форум і… світлий відчай Руслани Лижичко…

Є кілька принципових моментів з Майдану, які не даються до з’ясування.

Перше. Арсеній Яценюк ще на початку минулого тижня анонсував якусь супер-заяву в найближчім часі, якій – цитата – «аплодуватиме» весь Майдан. Час минає – і нічого. В недільному виступі на Віче такого, чому варто б аплодувати, з його уст не зринуло. Та й почалося Віче з подячно-закличних виступів автомайданівців Булатова, Пояркова та Яворівського, котрі дійсно створюють навколо Майдану рух, який, однак, часто назвати доцільним чи ефективним не дуже просто. Вважатимемо це виявом активної дії проти представників чинної влади. Однозначно – роблять це автомайданівці щиро і самовіддано.

Хотів бути схожим на програмний виступ одного (може, й найреальнішого) з претендентів на посаду Президента, одного з потужних меценатів та телеінформаційних провайдерів Майдану Петра Порошенка, але з нього нікудишній трибун (можливо, з його манерою згодом звикнеться).

Руслана Лижичко промовляла щиро й емоційно. На УП вона подала сильний і суттєвий образок про «справжніх революціонерів». Ніхто цю тему, однак, не підхопив і не розвив.

Недільне Віче, таким чином, продемонструвало лише тяглість процесу.

Друге. Про Харківський форум Майданів інформація практично відсутня. Кілька штрихів про прийом «харків’янами»: там відмовили, там вривалися тощо. Новелка про Брюховецького на вулицях Харкова. Фото промовисті. Але ж заповідалося про масштабне об’єднання Майданів, вироблення тактики і стратегії. Так розумію, що там були київські інтелектуали. А от кого делегував власне київський Майдан? Дивно, що й наша ужгородська трійця делегатів донині ще й слова не промовила.

Третє. Систематично в ЗМІ, зокрема, на УП, з’являються аналітичні (програмні) публікації. Скажімо, «Чи можливе політичне порозуміння в Україні?» Олександра Сушка, «Час Нової України» Вікторії Сюмар, Сергія Тарана, Єгора Соболєва. Окремого слова в цьому контексті заслуговують оцінки ситуації Костем Матвієнком, Тарасом Возняком, Сергієм Лещенком, Андрієм Окарою, Анатолієм Гриценком, Віктором Балогою. Можна продовжувати, можна на довше заглибитися в оцінку ситуації навколо наших проблем з уст Збігнєва Бжезинського, але маю на увазі, що тверезі, прагматичні, конструктивні думки щодо Майдану, його завдань і перспективи якимось дивним чином оминають сам Майдан, не наповнюючи його реальними смислами, програмністю дій.

І четверте. Дивна новина: Анатолія Гриценка попросили із засідання фракції ВО «Батьківщина». Зі свого боку він подав заяву про вихід із фракції. Проблема несумісності лідерів. Цього не сміло бути в принципі. Відповідальність персонально на Яценюкові, якби працював механізм відповідальності.

Гриценкові формально виставляється рахунок за висловлювання про марґіналізацію Майдану. Хтось це може заперечити? Тобто, треба негайно вирішувати цю проблему. Розворушувати Майдан. Але не лише фізичними руханками на Межигір’я, до Адміністрації Президента і т. д.

Майдан необхідно наповнювати глибшими смислами, вишколювати в модель дійсного громадянського суспільства з повноваженнями і важелями реального впливу на процес. Тим часом на Майдані зберігається атмосфера напіванархічної вольниці зі спонтанними випадами радикалізму. А це – смертельна небезпека, якої не можна не бачити, про яку не сміємо мовчати і яку мусимо локалізувати й унеможливити. Під загрозою – ідеологія Майдану як самоорганізованої проти режиму Януковича громадянської спільноти.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати