Виноградівське чудо

Але як можна Світлані Михайлівні не вірити. Може, якби хтось інший сказав, то ми би і засумнівалися. Але Світлана Михайлівна… Знаєте, ми і так ставили питання, і сяк. «Може ви все - таки помиляєтеся, Світлано Михайлівно, може якийсь маленький боржочок вкрався?» Ні, і все. «У нас все добре. Зараз платимо першу половину зарплати бюджетникам: вчителям, лікарям, проводимо соціальні виплати на дітей і т. д. А заборгованості ніякої у нас перед місцевими бюджетами немає».

Ну і як тепер бути? Тоді брехун Бочкай Степан Золтанович, який недавно з телеекрану розповідав, скільки напланували міські депутати зробити у цьому році, але майже нічого не зробили, бо «практично з січня цього року почалися проблеми проходження коштів бюджетів усіх рівнів через казначейство». Невже це просто така хитра тактика і міські депутати замість того, щоб дороги латати, водопроводи, лівньовки, благоустрій і каналізаційні мережі покращувати, собі жеби набивають бюджетними коштами? Але й цього не може бути. Мало того, що сам Степан Золтанович кришталево чистий чоловік, але й сьогоднішній депутатський корпус, напевно, в плані порядності і чесності дасть фору і попередникам, і наступникам. Ну хіба що ще раз його переоберемо, тоді покращення продовжиться. Але коли слухаєш Степана Золтановича по телевізору, то знову якісь підозри закрадаються. «Така ситуація не тільки у нас, а по всій Україні. Я думаю, що виною тому є те, що зараз Україна виплачує проценти по позиках, які брав попередній уряд, тому виникла така ситуація. Ну і криза». Це повністю збігається і з нашими здогадками. Ми давно в душі підозрювали, що з тими попередниками не все гаразд. Але яка світла і чітка думка! Яка смілива і оригінальна трактовка сучасної ситуації! Браво, Степане Золтановичу! У кого ще є такий розумний мер. Нехай всі обзаздряться. А як сміливо оце – «ну і криза». Скільки в цій короткій фразі глибини, скільки прихованого сарказму. А головне, не причепишся. Думайте, що хочете, а я своє сказав. Ще раз браво, Степане Золтановичу.

Але як тоді бути із Світланою Михайлівною? Її авторитет поза всяким сумнівом. Він цнотливий і не заплямований, як нова біла машина. Та вихід із цієї по-справжньому важкої ситуації все ж є. Він у геніальному слові, яке вимовив у своєму інтерв’ю Валерії Каналош наш геніальний міський голова. Це слово «віртуальність». Степан Золтанович, якщо пам’ятаєте, так і сказав: «Гроші у міста є. Бюджет виважений, збалансований – є, але він віртуальний». Тобто гроші якби є, але їх якби нема. Якщо це слово по черзі зараз приставляти до казначейства, до міської ради, до райдержадміністрації, районної ради, міліції, прокуратури, СБУ… Нє, нє, СБУ – нє. СБУ не може бути віртуальним. Але ви нас зрозуміли. Тоді все стає на свої місця. Тоді і «Чудо Свети» віртуальне. Єдина заковика – зарплата. Вона ж не може бути віртуальною. Що Степан Золтанович домі понесе? Але і тут вихід є. Частково Степан Золтанович його вже намітив, коли сказав, що: «І наступного року ми заплануємо не менший об’єм робіт і обов’язково виконаємо. Лиш ситуація зміниться. Я оптиміст, а надія завжди повинна залишатися». Тобто мерія може зайнятися оптимістичним плануванням на наступний рік. А ми би ще запропонували для зменшення віртуальності зайнятися перейменуванням вулиць міста. Ну чого би, наприклад, центральну вулицю Миру не назвати вулицею Котрабандистів. Фонтан – фонтаном Бажань і здійснення Мрій. Теперішню вулицю Станційну (колишню Леніна) назвати вулицею Планів, а вулицю Тюльпанів (колишню Крупської) назвати вулицею Аеропланів, місце перетину так і залишити: «Кут радості». Вулицю Шевченка (думаємо, Кобзар не образиться) можна назвати просто Трафіком. Кілька темних переулків у місті можна назвати бандитськими: переулок Бандитський №1, переулок Бандитський № 2 і т. д. Площу не назвеш Народною, бо вже в Ужгороді така є (де зараз копають могилу режиму). Але спокійно можна назвати ПРикордонною. Ну і так далі. Не будемо розвивати, бо і в мера, і міських депутатів фантазії вистачить. Одне все-таки застереження: не радили б називати вулиці, наприклад, Регіональна або вулиця регіонала такого-то. Це все приходяще. Музика вічна. Тому більше ґрунтовності і сутності… щоб знову не перейменовувати. У всякому разі, після цього не прийдеться Степану Золтановичу із телеекрану пояснювати, який «дипломатичний, толерантний, чесний і ініціативний» свідок Владислав Поляк і як брешуть «деякі політичні» сили на депутата, а необ’єктивні ЗМІ підхоплюють.

                                                                                                                   Володимир Мочарник

Теги: казначейство, Лакатош, Бочкай

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати