Із життя ангелів

Є у Виноградові проблема, про яку мало хто знає. Вона існує не так щоб критично,  але все ж серце муляє. Ми маємо на увазі вибори і тих людей, які організаційно і агітаційно викладаються протягом виборчого періоду. Всі ми знаємо цих людей, впізнаємо їх по напруженому і відповідальному виразу обличчя, зустрічаємо в метушливій атмосфері штабів, у віддаленій сільській виборчій дільниці.  Звичайно громадський ентузіазм, в якому  згоряють їхні серця, основна рушійна сила і мотивація  дій в цей період, але не обходиться і без деякого практицизму.  Та, на жаль, іноді буває, що обходиться. І це зовсім не катастрофа, і не кінець світу, але вибори не відпускають. І якщо уважно подивитися в їхні сумні очі, то можна прочитати: НЕ ЗАПЛАТИЛИ.

- І що прикро, я ж був заступником начальника штабу, Володимире Івановичу.   За свої кошти заправив автобус в Ужгород, коли Арсеній туди  приїжджав, а Любка людей організовував для поїздки, чеки здав у штаб «Фронту» і дотепер, як за бензин, так  за жовтень місяць, мені не заплатили. Із усіх тільки мені і Лісіцкі. Ніби ми якісь прокляті, – ділився з нами наболілим Михайло Тупиця, колишній директор школи з Оноку.

Говорив це пан Михайло  без злоби чи якогось надриву, спокійно так, інтелігентно.

- Ну з Лісіцкі зрозуміло, він став спікером штабу після того, як дав вам інтерв’ю, продовжував свої роздуми Михайло Іванович, але чому мене кинули? Ота сімейка Любків добре на виборах нажилася. Папа свою роботу знає туго. 

- А ви б у Володимира Івановича прямо  і спитали, чому не заплатив.

- Та питав, і не раз. Божився, що грошей нема, що із штабу не надіслали, що сам потерпів, мало не плакав…  А я вже, чесно кажучи, і не серджуся та й часу стільки пройшло, -  ділився  пан Михайло тихим голосом, і вся постать колишнього директора при цьому виражала дивну відстороненість і смиренність.

- Ви знаєте хто, Михайле Івановичу, - раптом нас осінило.

- Хто? – все тим же сумним голосом спитав Тупиця.

- Ви ангел.

- Ангел? А тоді Лісіцкі хто?

- Теж ангел.

- А Любка тоді, напевно, архангел?

- Точно. 

Ми залишили Михайла Івановича (який ще більше задумався) стояти на сходах «ПриватБанку», а самі пішли, радіючи з того, що нарешті визначили для себе  стан  післявиборчого суму у деяких наших громадян. Тому якщо після виборів, дорогий читачу, зустрінеш на вулиці ангела, який безсило волочить опалі крила, знай, що можливо це не ангел зовсім, а просто ображена штабом людина.

Теги: ангел, вибори

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати