Тіло офіри. Ніч третя

Протиборство Тиціана
Протиборство Тиціана

Поклав собі, краще захоплюся солодійством, аніж гаятиму час на хіть. Пусті балачки про загальнознані речі, статеві стогони, вичавлене сім’я, щира на ложі брехня геть набридла. Їду в село. Однак і тут вона знайшла мене. Чекає на зупинці:

– Панові, певне, потрібен притулок? – грає очима молодиця.

– Звісно, пан не пес, аби тинявся попідтинню…

– Я не беру дорого… За добу – одна ніч…

– Ніч так ніч... Веди, любко…

Навіть не встигли зачинити за собою хвіртку, як клята напасниця накинулася на мене:

– Плати завдаток…

– Тільки вечоріє…

– Нічого не знаю... Отут і покохаємося, – звалилася зі мною на ворох вугілля.
Повисла мені на шиї, ногами обхопила стан. Гепнулися на чорну купу. Нехай би чоботи скинула. Куди там... Поспіхом загорнула спідницю, залізла в ширінку:

– Де ти там, мій любий… Де...

Я не встиг отямитися, як збитий з пантелику хвалос сторчма кудись запропастився. Тільки відчув завзяття:

– Глибше… Ще глибше… – жадає.

Ледве вгамувалися. Поночі. Вона нарешті вивільнилася з-­під мене, повела до ставка купатися. Прохолодна водиця збадьорила. Нагнала свіжі думки. Хочеться трішечки полежати під плакучою вербою, помріяти. Доки молодиця купається, замріяно лежу. Травичка... Жаби кумкають…

– Нудьга без тебе, – бреде до берега.

– Я не скоморох, аби звеселяти її.

– Не сердься, – притислася мокрими цицьками до мене. – Сьогодні вперше я повірила в твою стихію... Лише ти здатен володіти мною.

– Я не прагнув заволодіти твоїм тілом. Мені потрібна твоя душа.

– Я ладна віддати й душу тобі, – обійняла грудьми принишклого хвалоса. – Тільки твердо запануй наді мною, аби окрім тебе ніхто не встав над моїм скореним тілом.

– Душу… Я не чую твоєї душі…

Вона наступила коліном мені на груди, хижо глянула у вічі:

– Я другої не маю… – підвелася.

Зникла з очей. Занадто жорстоко я повівся з нею. Не варто вимагати прожогом найсуттєвішого. Адже з молоком матері душа набирає певних властивостей. Моя модель не виняток з­-поміж укрлюду. Впродовж віків його навчали одне, а я торочу інше. Треба зачекати…

Перепрошу її. Прямую до садиби. Сидить на перелазі. Похнюпила голову. Навіть не ворухнулася, коли присів навпроти.

– Ти вимагаєш од мене надмірного… А я тільки „церковна миша”. Собор звела не я…

– Тобі притаманно „хвостиком зачепити” – і церква упала б…

– Шевченка читаєш…

– Йому завдячую за добрі поради. Адже Тараса відтак підхопили тарасівці… Україна не стерлася з лиця землі. Є! Та сього – нескореній мало. Вже мало. Пора нарешті позбутися політики і братися вибудовувати власний світогляд. Дешеві політичні інтриги до шмиги лише нашим ворогам. Адже одним руслом тече Дніпро…

– Пропонуєш вороже тобі… Кагал…

– Ні… Мрію про куток раю на землі. Арійський Простір. Без зайвого навіювання ззовні. Жиди та християни тягнуться до едемського саду, греки живуть ойкуменою… Я мрію оселитися в чотирикутній зірці – свастиці – „Українській хаті”. А на покуті сушитимуться трави…

– Ти скидаєшся на відьмака…

– Напевне так і є…

Вона подала мені руку:

– Я постелю нам у світлиці. Ходімо.

Домоткана сірувата верета замість накрохмаленого простирадла трішечки м’яла боки. Вкрилися вовняною джергою, залоскотав мене сон. Поруч лежала молодиця, довго крутилася. Під ранок заснула. Нас розбудила голодна худоба. Рикала корова, лементували кури, захлиналося порося…

– Проспала! – поспіхом накинула на себе якусь шматину, кулею вилетіла в сіни.
Там озвалися відра, каструлі, череп’я… Не встиг я вбратися, як на порозі вже стоїть молодиця з кухликом свіжого молока:

– Попий, опришку…

– Не показуйся більше у місті… Тобі геть не личать оті міщанські строї. Хизуйся розшитою сорочкою, повною пазухою… Тільки глянь, на що перевелися дівчата… Жінки та молодиці… Або гладкі, як, перепрошую, свині, або худі, як тичка… Не знають міри… Набралися зайшлої пошесті.

– Я чинитиму так, як велить мій ґазда, – прилягла коло мене. – Заспіваймо собі.

29 серпня 2013р.

Теги:

Коментарі

ярослав орос 2013-09-07 / 21:26:57
дибо-сан... я знаю, не легко Тобі...

ярослав орос 2013-09-07 / 20:59:28
сьогодні побував на зустрічі "товариства закарпатців у ки(й)ові"... вразило!.. вельми зустрів багато людей, які, скажімо, не сприймають мою думку, але ж -- сприймають...

олеже дибо! тяжко Тобі!

мені ж не легже...

стрий!.. здається, звідти степан Бандера...

ярослав орос 2013-09-05 / 21:56:54
сьогодні в славному кийові похоронив олександра тереха... вимирає ж пристойність україни...


васман 2013-09-03 / 23:01:04
ага, письменник,а як же. може він ше й футболіст, боронь боже.

Корятович 2013-09-03 / 19:06:01
До Кришеника - дякую за ваш відгук і повагу. Ми уже з п. Славком старі цимбори. Часами ми не бачимо око до ока і скаржимося, але це все зроблено у дусі жестів. П. Славко справді один з кращих
письмеників Сріблого Краю, але би не зашкодило б йому зрозуміти і поважати і інших таких самих як він (ну може не на 100% 'як він') обдарованих осіб. Не знаю, як ще довго цей 'медний міцяць' між нами
продовжиться?... :-)

Кришеник 2013-09-03 / 18:26:31
Пане Корятовичу, пане Ярославе, я би не надто переживав щодо якихось можливих відхилень і невідомо ким помічених начебто неврівноважених психологічних станів. Більше мене тривожать якраз ті, кого ця проблема отак уперто хвилює. Але ж нині хочу подякувати за піднятий настрій і те задоволення, що його щоразу отримую від текстів, та найбільше - від вашого діалогу в отаких приємних обговореннях.

Бізонь 2013-09-03 / 08:47:39


Тролінг. Коментар видалено. Адмін


ярослав орос 2013-09-02 / 20:07:31
будьмо, КК (корятович)...
життя триває!

Корятович 2013-09-02 / 19:57:32
Мені справді подобалось ваш стиль у ці 'візії'. Читалося нібито стилю класиків раннього 20-го століття! Ви не беріть до уваги моїх (чи інших) критиків, але нам простим часами тяжко все зловити (а може ловимо, але там і нічого...) Будьмо! :-)

Корятович 2013-09-02 / 19:47:51
Оросу - добре зогляньте назад - я ніколи не писав що у вас нема таланта до письма (тому що воно справді є, навіть у ці ваші най новіші 'візії'...) Тільки часами забагато нарікаєте на бідного Йову....:-) Пишіть ще сто років!

ярослав орос 2013-09-02 / 19:34:46
КК (Корятович), грятулюю...

Корятович 2013-09-02 / 19:21:12
'Орос (досить глянути просто на зашкалюючу кількість багатокрапок - любий студент 1го курсу психології вам скаже, що це перша ознака глибоких психічних проблем)'

Бізонь - щось ви і мене напудили, з самого ранку. Я також часто люблю уживати 'багатокрапок' коли пишу, коли моя думка якось не закінчена, чи коли намагаюсь від мого читача вимагати його дальших думок. І ось відразу глядучи по ґуґлі, шукаючи якогось ратунку від цеї хвороби - але нічого не зміг знайти?....Поможіть мені будь ласка, тому що передбачую що я разом з Оросом знайдуся у сусідстві у палатці #6??......

Корятович 2013-09-02 / 19:02:55
Прокинувся і дивлюсь і нігде нема продовження 'Ранку Четвертого Дня'. А як закінчилося, як наш 'Еней, парубок моторний' привітав свою нову коханку, у ранці?? :-)

Віт 2013-09-02 / 14:46:30
Бізонь - Браво!!! В яблучко ))

Бізонь 2013-09-02 / 11:17:40


Тролінг. Коментар видалено. Адмін


ярослав орос 2013-09-02 / 10:56:21
Бізонь 2013-09-02 / 10:08:05
Психічно хворий (я б написав "альтернативно психічно здоровий", але ж як сам п. Орос так і його клевретик "ссловянин" проти толерантності і політкоректності) графоман ("альтернативно обдарований") Орос (досить глянути просто на зашкалюючу кількість багатокрапок - любий студент 1го курсу психології вам скаже, що це перша ознака глибоких психічних проблем) обділений грантами і преміями? Так це ж основна домінанта його "творчості" - звідси й позорні записи про Мідянку, Любку, його фантазії про свою значущість (що виражається у перелічуванні гучних імен, з якими п. Орос, нібито, на короткій нозі), перелічування незчислених сексуальних подвигів із вигаданими "дівами" (якшо алкоголний деменцій його не здолає, то їх число буде зростати в геометричній прогресії) - цілком чітка і ясна клінічна картина стану п. автора, що тут ЩЕ обговорювати?

мені подобається... тільки, заяложені визначення... свіженького б!

Бізонь 2013-09-02 / 10:08:05
Психічно хворий (я б написав "альтернативно психічно здоровий", але ж як сам п. Орос так і його клевретик "ссловянин" проти толерантності і політкоректності) графоман ("альтернативно обдарований") Орос (досить глянути просто на зашкалюючу кількість багатокрапок - любий студент 1го курсу психології вам скаже, що це перша ознака глибоких психічних проблем) обділений грантами і преміями? Так це ж основна домінанта його "творчості" - звідси й позорні записи про Мідянку, Любку, його фантазії про свою значущість (що виражається у перелічуванні гучних імен, з якими п. Орос, нібито, на короткій нозі), перелічування незчислених сексуальних подвигів із вигаданими "дівами" (якшо алкоголний деменцій його не здолає, то їх число буде зростати в геометричній прогресії) - цілком чітка і ясна клінічна картина стану п. автора, що тут ЩЕ обговорювати?

Сашко 2013-09-01 / 22:21:13
Слов‘янине
руйнівникам чогО?

Слов’янин 2013-09-01 / 20:12:34
Я не письменник і тому не маю комплексів щодо грантодавства. Мене більше хвилює, що гранти свідомо дають руйнівникам, яких штучно розкручують.

Віт 2013-09-01 / 14:13:32
Кожен має право висловлювати свою думку (якщо вона не перечить політиці сайту) Особисто я просто жартував над записами блогу, бо чомусь не зовсім сприймаю таку творчість... Але для чого вам пане Слов'янин нервувати так? Вам не дали "грантопремію"??? Ви це слово згадуєте в кожному коментарі... Чи вас болить що дали комусь другому а не автору цього блогу? Типу "нам не дали, а нам і не треба!!!"...