Тіло офіри

Тіло офіри

Він ліг горілиць, склав руки на животі:

– Ходімо, – стиха мовив.

Один-­однісінький помандрував. Його відсутність одразу сприйняло мертве тіло. Ледве тепле. Отой тлін прагнув ожити, знову поневолити його. Однак натужувався марно. Він загодя лаштувався втекти. Такі-сякі утрудини подолав одразу. Ковтнув трішечки волі. В голові запаморочилося. Згодом зважився перепочити, окинути незнайомий терен. Якась таємна сила брала своє. Він, проте, линув собі.

Тим часом мрець і надалі лежав посеред дороги. Гибів чорною колодою поночі. Ген у горах, далеко від села. Коли достигають чорниці. Може, рано-вранці його побачить хтось і потому розповідатиме про покійника, власне, радше мовчать. Помовчу хвилю і я. Най ота примара наблизиться. Вона обачно підійшла до небіжчика, навприсядки обдивилася. Млявий місяць сприяв. Жінка. Молодиця. Шморгає носом. Щось шепоче собі. Поволі оголилася. Блиснуло пругке стегно. Гейби натерте до лиску. Тискається до закочанілої плоті. Вдає любощі. Лячний стогін ріже ніч. Терпне роса. Лоскоче мені п’яти. Проймають дриґоти. Я уподібнююся до цвіркуна. Точніше, обертаюся на сюркотливого коника. Трава покошена. Сіно складене в копиці. Саме враз...

Отож гайда на кін пристрастей. До вертепу божевілля. Допоки верховодить тьма!

Високе панство, якщо ви зсунулися з глузду, то – не беріть на глум мене. Адже тямковата голова якось поцікавилася про істину: „А по-вашому, Місяць сяє тільки тоді, коли на його дивишся?” Звісно, небесне світило повсякчас споглядає за нами. Кожен мій рух позначає. Певне, тому доручаюся ночі. Дорожу грудкою срібла.

От, приміром, добре мені знайомий, тобто – я, зважився вибудувати власну особу. Досягнув стану, коли розчинився надвоє. Тепер – ми обидвоє колись одного цілого. Вельми цікава забава. Я – живий, і я – мертвий. Між нами хлюпоче річка. Її не знайдете на жодній мапі. А все­-таки є…

Одійдімо від берега. Покиньмо грішну землю. Най помисли наші сягають вільної душі. Подякуємо перевізнику Кию, що доправив нас сюди. Подалі від людного городища, до – царини духу. Тут нуртує природа. Невпинно твориться світ. Одне слово, – гірські криївки. Лише я знаю про них.

Молодиця от-от задоволить себе. Саме зараз я впізнав її. Он воно що. Тінь, моя тінь жадає вічного плину. Коливання. Вона, гляньте, без мене ніщо. Їй неодмінно потрібен чоловік. Навіть – небіжчик. Лиш би протилежне жінці.

Цвіркуном забираюся на її спрагле тіло. В пориві не відчуває мене. Захоплена тліном. Прагне оживити його. Тлін? Радше – хвалос. Длубається, як садівник коло саджанця. Прив’язала кілочок. Дмухає на зів’ялого пагона. Водночас доводить себе. Ненавмисно й розчавила б мене. Кузьку.

Душа, моя душа затаєна в комашці. Сахаюся чимдалі. Страдниця, інакше й не назвеш мою тінь, поволі відходить. Притьмом задрімала. Тлін і тінь спочивають в обіймах. Душа милується ними. Бідолашка трішечки-­трішечки заздрить спарованим. Бо ж сама, одинока.

Мені вельми скрутно визначитися. Кому надати перевагу?.. Попервах здавалося, що вільний лет – свобода. Чую, душа потребує прихистку. Тяжко одній-­однісінькій мандрувати. Ніхто не зважає на тебе. Чини собі будь-що. Чини, та знай міру. Необачно можеш знову опинитися в смердючій в’язниці.

Я рідко милувався „визначеними” жіночими поставами. Молодим дівочим тілом. Розкішним волоссям. Привабливою посмішкою. Уникав гарненьких. Мене тягло до спотворених.

Я шукав у споганених відображеннях чисту красу. Старість і калічна постава завше були зі мною.

Якось поночі я тинявся містом. Тьмяні ліхтарі навівали нудьгу. Здавалося, що крім мене вже не існує самотніх. Кортіло накласти на себе руки. Згорда одійти від загалу. Та масні калюжі зупинили. Я вкотре пересвідчився у власних силах. Тому ж і поборов примхливу немічність. Узяв гору над скороминущою оманою. Серед іншого, знайшов (зустрів) модель. Літню жінку. Непримітну зовні. Ми захопилися одне другим. Вона як жертва. Я перейнявся тілом офіри.

15 серпня 2013р.

Теги:

Коментарі

сторонній 2013-08-19 / 19:09:13
Отакої!..У пошуках звукоформ - до майже некрофілії...
Ну і ну!..

Од віт 2013-08-19 / 11:18:11
Намішав... :-)

Віт 2013-08-18 / 16:20:17
де таку траву берете???