Буштино. Аварійний міст

Фраґмент

А тоді, малим, я чекав з нетерпінням літніх вакацій, аби в першу зміну поїхати до Буштина в піонертабір «Тиса». Друга й третя зміни для мене були зась, позаяк у липні й серпні там відпочивали дітки видних закарпатських бонзів з однолітками сусідніх комуно-радянських держав. І, безперечно, вибити моєму безпартійному батькові, помлісничому, путівку для сина було непосильно. Одначе, я на те не зважав, і кілька років поспіль опинявся в червні на тижнів зо три у середовищі таких же, як і сам, дітлахів. Веселих, кмітливих, допитливих…

Й одразу забував, що десь є Широкий Луг, тóлока: скубуть по ґруниках бадилину корова, вуйкові стрижки і неквапом шумкотять хвилі річки Лужанка. Піонертабір прищеплював повагу до дисципліни, колективізму, нав’язував усвідомлення радянського мислення через кіно, пісні, ігри… Ти щодня повинен бути охайно вбраний, відповідальний і брати приклад з вихователя та піонервожатого. Лінійка, чергування, тиха година, забави, піші екскурсії Буштином (атракціони, звіринець, стадіон) і поїздки автобусом по визначних куточках краю… Безперечно, й перше піонерське кохання… Віра Грабар. Здається, з Сваляви.

А ще – зустріч у кабінеті самого (незмінного тривалий час) першого секретаря Тячівського райкому партії чи то Лутака чи Лупака… Де тепер у місті «ментовка» – розміщувався райком партії. Й, завдяки добре пошитій білосніжній пілотці з червоною китицею, що спорядила мені мама, напрасованим штанцям і сорочині (та й галстук криваво-багряний визирав кутиками на грудях і плечах з-під комірця), визначили мене до жменьки «ходачків», яким велено було вручили, звісно, під наглядом дорослих, запрошення на якийсь-там захід у піонертабір високоповажному панові, чи то пак – товаришу.

Та, вже відійшли у вічність і моє дитинство, і буштинська «Тиса», і перше піонерське кохання. На моїх очах розвалився один державний устрій і, дригається в судомах інший. Україна звитяжно набуває християнських ознак…

Тільки – з того вчорашнього совка-товариша ніяк не вичиниться шляхетний пан, аби нарешті взяв і зніс аварійного моста через Тереблю та добудував ондечки «заморожений» роками новий!

Мо’, тоді й збудеться моя омріяна забаганка…

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати