Кумири

Тисячоліття з усталеними звичаями та виробленими законами помалу відходить у вічність, залишає по собі розпуку і ностальгію. Тяжко призвичаюватися до сущого, надто непевного й крихкого. Через що і тривають пошуки доброго, сталого, „блаженного” раю. Чому й розвелося чимало конфесій, сект, цілителів-мудрителів тощо. Зрозуміло, що той, хто не вірить у себе, шукає через релігію допомоги у Бога. Так, виявляється, легше... Хоча, хтозна?.. „Той мурує, той руйнує”, а третій нишком з-під лоба позирає і, мов навігатор, спрямовує і того, і того робити так, як хочеться власне йому.

Путівець на Старокиївську гору
Путівець на Старокиївську гору

Й настигла мене думка: чи не піти нам шляхом далеких наших пращурів (їх ой скільки заселяло арійські терени), скажімо, сколотів, перейняти прадавню науку до тих, хто насаджує чуже в арійську свідомість. Спосіб, застерігаю, жорстокий, але справедливий! Язичницький.

Рисами скіфів, як простодушність, щирість, гостинність, мужність, непідкупність захоплювалися такі визначні особистості, як Гіппократ, Геродот, Страбон. Якраз завдяки їхнім свідченням я й пишаюся своїми далекими пращурами. Наприклад, брат скіфського царя Савлія – Анахарсій якийсь час перебував в Елладі і набрався тамтешніх звичаїв, а коли повернувся на батьківщину – хотів запровадити вшанування Вакха з п’яними оргіями. За те відступник був убитий братом. Або те саме сталося із царевичем Скілом, сином Аріапейта. Скіл народився не від скіф’янки. Маги навчила його еллінської мови та грамоти, прищепила любов до грецької релігії. По смерті свого батька Скіл правив скіфами і потай брав участь у розвагах на честь Діоніса. Про те довідалися скіфи. „...Ви, скіфи, смієтеся з нас за те, що ми впадаємо у вакхічну несамовитість і в нас увіходить Бог. Ну, а тепер Бог увійшов у вашого царя, і він охоплений вакхічною несамовитістю. Бог зробив його божевільним”. Почувши таке, брат Скіла – Октамасад відрубав йому голову. Таким побитом скіфи карали тих, хто хотів заводити чужі звичаї.

Вони твердо вірили у своїх богів на чолі з Табіті (грецьк. Гестія) – богинею домашнього вогнища, покровителькою вічного вогню. Шанували Папая (Зевса) – батька богів і людей; Апу (Гею) – матір-землю; Ойтосіра (Аполлона) – триєдине уособлення неба, землі і пекла; Агрімнасу (Афродіту) – богиню кохання і краси; Арея (Ареса) – бога війни заради війни; Тагіпасада (Посейдона) – бога морів і світового океану.

До речі, вивчаючи джерела про сколотів, мене раптом охопила думка порівняти скіфських богів із полянськими кумирами на пагорбах Старокиївської гори. Як скіфи, так і поляни поклонялися семи божествам. І, здається, зробив я відкриття. Ходить уже усталена думка, що, мовляв, князь Володимир „запровадив у Києві ідолів” (Іван Огієнко), і навіть „Літопис руський” подає: „І поставив він (Володимир) кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, а голова його (була) срібна, а вус – золотий, і Хорса, і Дажьбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокошу”. Дивно, але про те в один голос твердять як вітчизняні, так і зарубіжні науковці.

Хоч насправді ще дід Володимира – князь Ігор приймав 945 року грецьких послів на пагорбі, де стояв Перун, і присягав разом із язичниками, а варяги і хозари, що були християнами у його дружині, та кілька русичів присягали в церкві св. Іллі, над струмком кінець Пасинчої бесіди. Про те, до слова, також ідеться в ЛР.

Отже, слід нарешті відмовитися від хибної думки – ”класичної”, що власне Володимир „запровадив у Києві ідолів” 980 року. Ще за 35 років перед тим Перун уперше згадується в „Літописі руському”. Тож, виходячи з істини, й потрібно трактувати, що ніхто з Рюриковичів не мав ніякого відношення до встановлення кумирів. Адже духовністю полян опікувалися волхви. Інша річ, що Володимир їх поскидав, у такий спосіб позбавив русичів пращурівської віри.

Ідоли на Старокиївській горі розміщувалися на двох пагорбах, а ідол Велеса внизу, на луках Оболоні. Полянські боги, як і скіфські, також обумовили, що слід поклонятися сімом (таємниця – чому?) найголовнішим божествам.

Перун – бог грози, грому, покровитель воїнів, один-єдиний розміщався на пагорбі, нині там Андріївська церква. Поруч, на другому пагорбі (нині – правобічна частина Десятинної вулиці – історична назва вулиці – Книжковий Двір) розташовувалися:

Мокоша – єдине жіноче божество в Сімарглі. Можливо, Мокоша – богиня долі. Непарне, жіноче (вороже) начало. Відповідає християнській Параскеві П’ятниці. Скажімо, субота – парне начало і т.д.

Дажьбог – бог Сонця. Міфічне перевтілення: доля – недоля.

Стрибог – бог вітру. Батько-Бог. Стрий, або дядько по батькові. Стрибог поєднується з Дажьбогом. Вони доповнюють і протиставляють одне одного.

Сімаргл – найвірогідніше, що се божество – оберіг, тотем знакових ідолів. Охоронець пантеону.

Хорс – точно не з’ясовано походження імені сього божества. Наприклад, у „Слові о полку Ігоровім” воно згадується Великим Хорсом, а „Бесіда трьох святителів” іменує його „Хорсом жидовином”. Не вдаватимуся до припущень, а зупинюся на християнському визначенні „Слова св. Григорія Богослова”, що подає таке: „І нині по українах (околицях) моляться єму, проклятому богу Перуну, Хорсу, Мокоші”. Хорс таки не жидовин.

Велес – бог достатку, покровитель худоби. В „Слові о полку Ігоревім” Боян іменується Велесовим онуком, під час закінчення обжинків іще донедавна рештки збіжжя зав’язували у „Велесову борідку”. Київські князі Ігор і Святослав заприсягалися візантійцям і Богом, і Перуном, і Велесом. Ідол Велеса до Сімаргла не входив.

Ось де затаєна суть арійського світогляду... Що лишень не чинилося, аби його знищити, таки не вийшло. Великий Арієць дійшов думки, що, перше ніж підбере потрібні фарби, аби передати на полотні глибоку тугу, поставить звище паланки посаг арійським богам. У горах полонинських, далеко від стрімких доріг і метушні людської.

12 квітня 2013р.

Теги:

Коментарі

Слов'янин 2013-04-19 / 21:00:14
До Закарпаття ще май скоро, аніж до Кийова, завітала справжня весна – щира і привітна. Саме тому, ми – закарпатці - май круті і «кучеряві», аніж якісь там кияни…

ярослав орос 2013-04-19 / 10:39:31
вчора до києва завітала справжня весна... щира, привітна... моя... з самого ранку ще вдома почав отримувати телефоном привітання з днем народження... дорогою на роботу був у доброму настрої, а довкола снував, стояв набурмосений люд... а так кортіло комусь сказати: «Людоньки добрі, я нарешті пережив тяжку-претяжку зиму...» та, на жаль, не виявилося того, щоб було кому висловитися... й уже на роботі звернувся до:
МѢСТНЫЙ 2013-04-18 / 18:39:45
сорри 2013-04-18 / 18:51:08
(во) хресті 2013-04-18 / 20:02:51
Слов'янин 2013-04-18 / 21:51:28
щиро дякую!

Слов'янин 2013-04-18 / 21:51:28
Ярославе, не буду звідати, кулько Вам "стукнуло", але щиро вітаю з гарною датою. Здоров"я Вам та успіхів в часом невдячній творчій справі. Продовжуйте і надалі "отверезвлювати" не самих розумних патріотів і вони стануть конструктивнішими. Україна від цього лише виграє.

(во) хресті 2013-04-18 / 20:02:51
З нагоди дня вашого народження, бажаю вам ясного соняшнього дня! Дай Бог(ів) щастя, здоровл'я і довгого і творчого життя! :-)

сорри 2013-04-18 / 18:51:08
Вітаю, пане Ярославе! Най Небо буде прихильним!..

МѢСТНЫЙ 2013-04-18 / 18:39:45
пан Орос, пока братья и сестры чухаются, разрешите я поздравлю Вас с Днем Рождения - поскольку он неюбилейный, желаю чтобы следующий круглый (100-летний) юбилей Вы встретили в добром здравии, в прекрасном настроении, окруженный любящей семьей и проверенными друзьями, в своей родной стране, изменившейся к тому времени к лучшему, как мы этого желаем!

ярослав орос 2013-04-18 / 10:36:44
брати і сестри (во) хресті, полюбіть ближнього, як самі себе, та привітайте мене з днем народження... сьогодні накопичилось - 54!
будьте зворушниками світла й горніться до Сонця. Бережіть жовч для свого організму (дуже корисна річ)...
дякую...

Дохтор 2013-04-18 / 10:16:54


Тролінг. Коментар видалено. Адмін


Андрей 2013-04-17 / 23:12:19
"з душком обами..." - от... оно... славік... значущість... арійскість... треба... просто... більше... многоточєк... і... шевченківська... кавьор і тєлевізар... а можєт бить вручАт...

Корятович 2013-04-17 / 18:49:56
На решті наш Кощун 'Вирвався, як заєць з конопель', і напевно накурившись їх! :-)

ярослав орос 2013-04-17 / 08:45:16
надивився тута, в кийові, на (г)американців українсього походження, нудить не на жарт од їхньої UA-ідентичності з душком обами...

Корятович 2013-04-17 / 02:13:09
'Дана традиція існувала ще задовго до появи Адама і Єви'

Але 'Великий Арієць' Канигін, ясно вчить що пращурів українського народу з'явилися внуками Ноя: Від сина Яфета: 'Магог' (Скіфи), 'Мадай' (Сармати), Тувал (Українці/Тиверейці). Ось, Арійська мифологія ясно вяжеться з Юдейською. А цікаво, про яких тут жадується 'до появи Адама і Еви'? Це мабуть пращурі Арійців??...

Слов’янин 2013-04-16 / 22:12:43
Сашко часом має рацію. Традиція будівництва деревяних храмів ніяк не відображена в Біблії. Дана традиція існувала ще задовго до появи Адама і Єви.

Корятович 2013-04-15 / 22:14:46
Не зрозуміло мені, чи ці дерев'яні церкви були збудовані під язичниьким стрійом? Що ви хочети запевнити, що ці церкви були перетворені із язичницьких будивниць? А навіть якщо це так, це мені особисто аж ніяк не мішає. Ніхто не вводить теорію що все в старі релігії було не корисним. Мабуть кожний знає що великодні писанки також мали споріднення із старою релігією?....

Сашко 2013-04-15 / 20:44:58
До Корятовича
Погодьтесь, найбільш язичницькими є, як недивно, християнські дерев‘яні церкви :-)

Корятович 2013-04-15 / 01:43:01
До Местного - напевно якогось дерева знайдеться для доброго діла. Ну, але золота і срібла знайти трошки трудніше буде? І ще, як стаття твердить, так багато 'божиків' треба відбудувати(при наймі семеро). Можливо що Силенко уже все добре передумав, і його скупчення цілого пантіона богів в одному було б більш економірно? Я віру що якщо знайдуться більше такі щирі і без 'дефецитних' фундаторів як і ви, то збудується семеро, а хто зна може 10, 20...ба, 30 ревстарованих божиків! Дай Бог...чи то Дай Богів!....

МѢСТНЫЙ 2013-04-14 / 18:32:16
2Корятович: а ШО, в Украине какая-то острая недостача дерева?

к сожалению, мозгов и совести у нас "дифцит" гораздо бОльший :(

Корятович 2013-04-14 / 02:37:41
Можливо що і 'гарне есе' як ви і пишите Слов'янину, але щось стаття не сприяла у вас бажання почати збірку для потрібних матеріалів (дерево, срібло і золото)??...'гарне, але до якого ступення?

Слов’янин 2013-04-14 / 01:11:46
Здрава, порядна частина людей живе власним розумом. Іншій частині потрібні поради мудрих волхвів. Інші - звертаються до Кумирів. А ще інші - до представнтків юдохристиянства. І це природно. Про це свідчить досвід.
А маленьке есе Ороса, як завжди, гарне. Як говориться "Тесно словам, а мыслям просторно".

Корятович 2013-04-13 / 20:24:24
Перше щоби відновити стару релігію, мабуть потрібно і відтворити старих ідоалів? Треба купити і 'дерева' для тіла, 'срібла' для голови і 'золота' для вуса. А як інакше?...Вже і не говоримо про вибірки правільного художника щоби зміг 'правільно' все зліпити людськими руками??...Мабуть треба якось упровадити конкурс для цього???.................