Туфта, звичайно!

Прохолодно в морзі, коли нема роботи. Тоді беру до рук книжку, читаю. Читаю, безумовно, те, що зігріває серце, кінцівки й душу. Потому беруся знову до роботи. Краєм вуха чую, як «ритуальна мафія» проводить оборудки з мерцями. Отож, проголошений шарлатанами 21 грудня «кінець світу» триває!

Туфта, звичайно!

В одному з київських помешкань умер старий. Хатні викликають лікаря, щоб засвідчив смерть. Приїжджає лікар, до слова, греко-католик, і на білому кухонному столі, після того, як оглянув у спальні труп, бере «медичну книжку» небіжчика та кульковою ручкою перекреслює титульну сторінку. Відтак мобілкою телефонує куди треба, й приїжджають упродовж години двоє, знайомі ж лікаря, (обоє православні), загортають у цупке простирадло труп і приватним бусиком доправляють тіло за призначенням. Як велів лікар! У той морг, що пантрує «дохтор».

Не минає й півгодини, як невідь звідки до помешкання телефонують і цікавляться, чи потрібні ритуальні послухи з попом відповідно. Піп на вибір, будь-якої конфесії…

Туфта, звичайно!

Поки не привезли небіжчика, перечитую повість «Потяг точно за розкладом» Генріха Белля. Колись цей твір надихнув мене написати кощуну «Різдво, подвійний простір». У якій ідеться про двох самітників-закарпатців. Один – чернець. Другий – воїн. І переходять події напередодні Різдва, на саме ж Різдво й уже на Водорщі, в Хусті, неподалік Красного Поля…

Коли прохолодно в морзі, читаю!

 

27 грудня 2012р.

Теги:

Коментарі

Корятович 2012-12-27 / 16:00:24
А як спрвжнім кощуном п. Ярославе, чи до вас також справлялися за ритуальними послухами??...