Закарпаття онлайн » Блоги » Олександр Гаврош

Як Партія регіонів «зачищає» Україну

Інтернет-плакат про язик
Інтернет-плакат про язик
ОДЕСЬКІ ВРАЖЕННЯ
 
Останнім часом Одеса впевнено перетягнула на себе чорні лаври столиці українофобії. Не Крим і не Донбас, де частка українців найменша в Україні, а місто, яке любить поширювати міфи про себе. Одним із яких є міф про мирне співіснування різних народів, число яких понад сотню. ( З котрих більшість має по кілька представників, як-от, три ескімоси, один евенк, сім калмиків, шість шведів, п’ять хорватів і тому подібне. Типова ситуація для будь-якого мільйонного міста світу).
 
Але в одеські міфи вже ніхто не вірить. Особливо після приходу до влади  Януковича. Саме в Одесі місцева влада повела нечувану боротьбу проти всього українського. Одним із перший дій новопризначеного керівника області Едуарда Матвійчука (на превелику нашу ганьбу – уродженець Закарпаття) була відмова навіть від часткового фінансування єдиної україномовної газети регіону «Чорноморські новини». І це в області, де українців більшість! Прикрилися економією коштів, але при цьому фінансування газет російськомовних навіть збільшили. 
 
Новообраний мер Олексій Костусєв, який ще донедавна ходив на вибори під гаслом «Бог і Росія», взагалі перевів усі україномовні школи в режим двомовних. Мовляв, аби не ущемляти права «рускоязичних». Хоча розташування українськомовних і російськомовних шкіл була так сплановане, що вони знаходилися, як правило, поруч. І батьки спокійно могли обирати мову навчання без якихось незручностей. (В Одесі -- 623 тисяч українців і 291 тисяча росіян). 
 
Однак головним було – знищити шкільну освіту українською мовою. Щоправда, попри весь тиск влади та антиукраїнську істерію, більшість батьків все-одно записали дітей до українськомовних класів. (До речі, в російськомовних школах таких класів не відкрили. От вам і хвалена одеська «толерантність». А насправді – печерний російський шовінізм).
 
Навіть цього вересня – після двох років неймовірних старань місцевої влади – 52% першокласників Одеси підуть в українські класи. Тобто, вся риторика Костусєвих та Матвійчуків про «насильницьку українізацію» спростовується самими одеситами.  Ясна річ, що після прийняття антиконституційного закону про регіональні мови ситуація може змінитися. Попри те, що батьки вже виявили своє бажання і навчальний рік розпочинається, влада хоче влаштувати черговий «плебісцит» на тему мови навчання. Все робиться для того, аби витиснути українську мову з Одеси.
 
Голова облдержадміністрації Едуард Матвійчук протягом свого правління постійно порушував Конституцію України, відверто нехтуючи державною мовою у публічних виступах. Мер Одеси Олексій Костусєв взагалі заборонив подавати йому документи українською. Хоча навіть за новим законом українська мова є державною і має найвищий статус серед усіх інших. І порушниками законів є якраз ті, хто мав би їх втілювати в дію.
 
Вся Одеса завішена білбордами Партії регіонів: «Думай и говори на родном язике!». Однак це право одеська влада визнає тільки за «рускоязичними». Виявляється, в мільйонній Одесі нема жодного класу з болгарською чи молдовською мовами навчання. (На 13 тисяч болгар і 7,5 тисяч молдаван -- жодного класу!). Ба більше – Болгарський культурний центр хочуть виселити з центру міста. 
 
 А з якої речі чорносотенна одеська влада заперечує право третини мешканців міста, для яких рідна мова -- українська? Де забезпечені їхні мовні права? Мовчимо вже про державний статус української мови. 
 
Згідно з логікою влади, яка так переймається гаслом «думати і розмовляти рідною мовою», принаймні третина всіх написів, оголошень, друкованої продукції, теле- та радіо ефіру в Одесі має бути українською мовою. Але цього і близько нема! 
 
Прийняття закону про регіональну мову було потрібно Костусєвим і Матвійчукам для «зачищення» залишків тих острівців українського духу, які ще залишилися. Книжкової виставки-ярмарку «Українська книжка на Одещині», яка проводиться понад десять років і була вкрай потрібна у зрусифікованому регіоні, з наступного року вже не буде, а в директора Одеської Національної наукової бібліотеки Ольгою Ботушанської, яка її проводила, одразу виникли серйозні «проблеми». 
 
І так крок за кроком нищиться все, що має інше бачення. Кілька опозиційних газет, які мають давні традиції -- «Чорноморська правда», «Юг», «Вечерняя Одеса» вже кілька років виживаються з видавництва «Чорномор’я», в якому вони з часу його побудови. 
 
Одеській владі нічим хвалитися, тому й так борються з «інакодумцями». Бо ж люди можуть повірити комусь іншому. Українські організації переслідуються, а їхніх лідерів чекає публічне паплюження і навіть фізичні розправи. Резонансною на всю Україну стала смерть студента Максима Чайки та спалення авто Сергія Гоцуляка. Як висловився чільний депутат Одеської міської ради, який наполегливо бореться за «язик»: «Много в Одессе хохлов розвелось. Судоплатова на вас нету!».
 
Партія регіонів, яка майже тотально панує в одеських мас-медіа, перетворюється на очах в «Ум, честь і совість нашої епохи». Таке враження ніби потрапляєш в радянські часи. Тільки замість КПРС всюди миготить Партія регіонів. 
 
Одеська влада дописалася на білбордах до того, що тільки завдяки їй школярі мають вибір навчання рідною мовою. Хоча вибір якраз цього права в Одесі вельми куций. Наприклад, в Ужгороді дитина може вчитися в школі не тільки українською та російською, але й угорською і навіть словацькою. Так що це чергова демагогія одеської влади, бо можливість навчатися українською чи російською мовою мають учні будь-якого обласного центру України. Але ж треба про щось звітувати напередодні виборів!
 
Окрім боротьби за «язик» ( а насправді – проти української мови) хвалитися одеській владі перед виборами нічим. Тому й так потрібна була їй вся ця мовна істерія, аби переключити увагу простих виборців з цілковитого соціального та економічного провалу на протистояння «наші» проти  «чужих» («язик» проти «мови»). 
 
Великою мірою це шовіністам вдалося. В Одесі справді ситуація розпалена до краю. Тому покидаєш це місто з тарганами, яких давно не бачив і сварками у трамваях, яких давно не чув, з великим полегшенням. Ніякою толерантністю тут і близько не пахне. Одеса стає провінцією з усім набором містечкових російських комплексів. Зрештою, чорносотенні погроми за царя тут були не міфом, а таки реальністю.
 
Тільки в Одесі я бачив в авто поруч з українським прапорцем ще й російський.  Так би мовити, дружба народів в дії. Але українські прапорці одеські водії полюбляють куди більше. І це  вселяє оптимізм. Бо КПРС, СДПУ (о), Партія регіонів приходять і відходять, а Україна все-одно залишається.
 
 
Олександр Гаврош, Радіо «Свобода»
Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
22 вересня 2012р.

Теги: Партія регіонів, Одеса

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Вася 2012-11-27 / 11:06:31
Буде українська влада, через 3 місяці все стане на свої місця.

батя 2012-09-26 / 21:29:00
до ефпе щось подібне я спостерігав у СІЛЬПО де ми скуповувалися на нас дивилися як на прибульців із космосу

еФПе 2012-09-26 / 11:32:59
Мій син відпочивав цього літа в Одесі. Їх хлопчачу компанію вирізнила для себе касир продуктового супермаркету, у якої вони щораз отоварювалися. Сказала в кінці, що вперше бачить молодих людей, які б не матюкалися та чемно дякували при кожній покупці. Спитала в кінці, чи багато таких на Західній Україні (цим вона відзначила їх україномовність).

ГОрянка 2012-09-25 / 23:37:06
Була в Харькові. Противно

батя 2012-09-25 / 19:48:40
підтримую на всі 100 я відпочивав влітку в Одесі суцільне хамство
на вулицях і у магазинах постійне обливання брудом всего українського дуже грубі і невиховані люди

ВФЯ ПНХ 2012-09-22 / 18:39:11
Рік жив в Одесі, дуже гламурне провінційне місто, люди дикі, радянщина там вкоренилась конкретно.

Корятович 2012-09-22 / 16:44:33
Уже давно від вас на цих сторінках не було чути п. Олександре. Добре що ви на решті звітувались.
Але прикро читати про ці дикі і не прогресивні дії які творяться в Україні під спонсорством Партії
Регіонів!


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 1Загублені у коханні
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
/ 11Розчарування року
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 42Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
/ 11Чому Будапешт забув про 1956 рік?
Ужгород під час війни
/ 6Галина Белей: "Любомир був прикладом безкомпромісного служіння науці"
» Всі записи