Закарпаття: Зв'яжися із кандидатами у президенти!

Заробітчанин, який у черговий раз не поїхав закордон, бо там закінчилася робота. У рідному районі її з 1991 року і зовсім не було. Чоловіку 30 років. Вдома дружина, що працює за мінімальну зар­плату, і дитина, що йде у 1 клас. Чоловік у відчаї. Знайома для нашого краю картина, чи не так?.. Зазвичай, людина з таких обставин якось виходить, а перед тим ділиться бідами із друзями у найближчій забігайлівці. Віднині своїми переживаннями можна поділитися ще й з політиками – телефоном чи з допомогою мережі Інтернет. А вони обіцяють дати цінну пораду. Кореспондент "СЗ "Паланку" спробував увійти в роль заробітчанина й зв’язатися з цього приводу з кандидатами у Президенти.

 Передвиборча президентська кампанія, між тим, офіційно ще не стартувала, а вулиці наших міст і сіл уже вщент набиті агітаційними біл-бордами із рекламою кандидатів у Президенти.  Однією з фішок цьогорічної кампанії є саме заклики кандидатів звертатися громадянам особисто до них зі своїми питаннями й пропозиціями телефоном або ж через мережу Інтернет. Кандидати як один твердять, що цінують думку кожного. Ба більше – вони готові допомогти людині, якщо та до них звернеться. Ми вирішили перевірити, чи діалог "виборець – кандидат" є реальним механізмом або ж черговим ноу-гау політтехнологів, яке виборцю на практиці нічого корисного не дає. Звичайно, особисто політики за телефоном не сидять – якби так було, то, як зазначив колега в редакції, гріш би їм усім ціна. Звернення людей приймають працівники штабів. Натомість їх відповіді на запитання сміливо можна вважати офіційними відпові­дями від кандидатів у Президенти. Ми зателефонували й написали електронною поштою листа кандидатам, що найактивніше себе рекламують, а заодно й партіям, які представлені у парламенті і  вже заявили про висунення у Президенти свого лідера.

 ВІДПОВІДЬ ЧЕКАЙТЕ ЧЕРЕЗ ТИЖДЕНЬ

Найперше телефонуємо в штаб до Сергія Тігіпка, який, судячи з його рекламних біл-бордів, знає і коли криза закінчиться, і як боротися зі сваволею влади, і ще багато чого іншого. Слухавку бере дівчина-оператор, яка вітається російською мовою, проте після нашого "добридень" одразу переходить на українську. Питання намагаємося сформулювати якнайконкретніше: що пропонує С.Тігіпко зробити для захисту закарпатських заробітчан від безробіття й можливої сваволі проти них за кордоном. Оператор каже, що зафіксувала запитання, яке буде передано особисто С. Тігіпку. Але відповідь слід очікувати щонайменше за тиждень – мовляв, надто багато питань опрацьовується. Найцікавіше, що відповідь буде розміщена на офіційному сайті С. Тігіпка, а також у спецвипуску газети "Комсомольская правда". Дівчина не уточнила, звідки людині в закарпатській глибинці дістати цей спецвипуск. Сказала лише, що його слід шукати у місцях масового скупчення людей... Дістати відповідь звичайною поштою оператор не запропонувала. Звідси робимо висновок, що людям, які не користуються мережею Інтернет (а таких у Закарпатті все ще більшість), дізнатися те, що їх цікавить, досить проблематично – ну не буде ж іти заробітчанин із глибинки в Ужгород шукати, де безкоштовно роздають агітпродукцію кандидата. До Інтернету безплатно можна зайти у районних бібліотеках, якщо там він є. Але знову ж таки – не всі заробітчани так легко розберуться, де саме шукати відповідь кандидата у Всесвітнім електроннім павутинні. Щоправда, лист  пропонують надіслати на електронну адресу, якщо у вас вона є.

Паралельно з аналогічним питанням ми написали й листа зі згаданою вище актуальною для Закарпатського краю проблемою. Текст із повідомленням про те, що лист дуже важливий для кандидата, на нашу електронну скриньку прийшов одразу, а ось відповіді по суті ми за 7 днів так і не дочекалися (щоправда, 2 із них припали на вихідні, але у передвиборчу пору, як відомо, штаби працюють без вихідних. – Авт.).

Не дістали ми відповіді й від поки що наймолодшого кандидата у Президенти, який має намір урятувати країну. Телефон, за яким пропонувалося зв’язатися, якщо прагнете "приєднатися до команди", постійно був занятий (тобто не працював). Після відправлення на електронну адресу громадської організації кандидата листа від заробітчанина, прочитали на сайті лише коротку стрічку: "Дякуємо, що звернулися до нас. Зміст пропозиції буде розглянуто протягом найближчого часу". За 7 днів відповідь на нашу електронну скриньку також не прийшла.

 КАНДИДАТОВІ ЦІКАВІ ЛИШЕ МЕНЕНДЖЕРИ

Нинішній спікер, який заявив, що країні все ще потрібен і для цього йде у Президенти, виявився найоригінальнішим: оголосив, що набирає кандидатів у депутати рад усіх рівнів людей із регіонів. Для цього всім, хто відчуває потребу в депутатстві, слід телефонувати на всеукраїнську гарячу лінію. Ми й зателефонували, проте не як потенційні кандидати, а, згідно з придуманою легендою, як заробітчани. Дівчина-оператор на тому кінці дроту люб’язно пояснила, що лінія працює не для людей із проблемами, а для людей, які готові їх вирішити. І з’ясовує, чи це, бува, не менеджер телефонує. Після того, як ми пояснили, що це заробітчанин, питає, чи є у нас конкретні ідеї. Далі пропонує оформити анкетні дані. Від такого люб’язно відмовляємося.

І від В. Литвина відповіді на нашого електронного листа протягом тижня не прийшло.

Оригінальністю не вирізнилася політична сила чинного Прем’єр-міністра Ю. Тимошенко. Дівчина-оператор загальноукраїнської телефонної лінії пояснила, що передати головній урядниці питання телефоном не можна. Натомість дала адресу громадської приймальні у м. Тячеві (бо саме заробітчанином із Тячівщини ми представилися), а також запропонувала адресу Кабміну, куди можна написати листа поштою.

 ТЕЛЕФОНИ Є НЕ У ВСІХ

Що може бути спільного у комуністів, регіоналів і нашоукраїнців?.. Напевне, нічого, окрім того, що у цих партій наразі нема гарячих телефонних ліній, куди б міг звернутися виборець. У комуністів на їх офіційному сайті не вказано навіть електронної адреси, на яку їм можна щось написати. Утім для цього може бути й пояснення – істинним прихильникам КПУ в силу свого віку вже не до освоєння новітніх комп’ютерних технологій.

Регіоналам через їхній офіційний сайт питання поставити вдалося, а от відповідь так і не прийшла. До речі, веб-сайт цієї партії не має українськомовної версії.

Відповіді від "Нашої України", куди ми так само надіслали питання через її офіційний веб-сайт, також протягом 7 днів не дочекалися.

У тому, що листи на нашу електронну адресу принаймні від кількох політичних сил таки прийдуть, сумніватися не доводиться, а от те, як "оперативно" реагують штаби на звернення виборця, просто дивує. Напевне, їх керівники все ще не усвідомили, що більшість користувачів Інтернету – це мобільні люди, які не звикли чекати довго. І тиждень  очікування – це для них занадто. Навряд чи виборець відчує симпатію до кандидата, який буде "відповідати" тижнями чи місяцями. Відповідно, поки що рекламований зв’язок через телефон чи Інтернет може вважатися просто елементом політтехнологій. Але це також позитив, бо до наступних виборів така фішка може еволюціонувати до реального механізму контактування політиків зі своїм електоратом. А це відчутний плюс у розбудові демократичності в нашій країні.

Теги: Ужгород, вибори, президент, кандидати

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати